Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Єлисавет мав давні традиції українського національно-культурного центру. Тут жили і працювали письменник Василь Мова, та основоположник української кооперації, артільний батько, Микола Левітський, якого галицькі українці з великим ентузіязмом вітали в 1908 році у Львові на Конгресі Просвіти, тут був осідок родини Тобілевичів – славних театральних артистів – Карпенка-Карого, Садовського і Саксаганського. В місті було багато інтелігентних родин, свідомих українців, які щиро вітали та гостинно приймали в своїх домах УССтрільців.

Спільні часті зустрічі, робота в Просвіті, взаємна виміна думок про сучасну тяжку політичну дійсність, спільні заходи і боротьба проти московських впливів в Єлисаветі, – створили взаємне довір'я та щиру дружбу між УССтрільцями і місцевим громадянством. Тут ведено курси української мови та українознавства. Також по селах, де стояли УСС, ожила широка культурноосвітня праця, улаштовувано багато викладів і гутірок, основано Просвіти, селяни зацікавились книжками, які масово розходилися, селянсько-стрілецькі театральні гуртки ставили вистави. На місце недовір'я, з яким стрінуло селянство УССтрільців в перших днях, запанувала сердечна приязнь і найкращі відносини. Але це довір'я, з яким селянство віднеслося до УССтрільців, було вповні оправдане і закріплене незабаром, коли ті останні ділом доказали, що є щирими і вірними оборонцями українського села.

УСС перенесено до Єлисавету у моменті, коли в південній Київщині і північній Херсонщині розгорілось селянське повстання проти гетьманського режиму і німецьцо-австрійських окупантів. УССтрільці симпатизували з повстанчим рухом, знаючи про його український характер та засуджували всю політику гетьманської влади.

Тоді працював в Одесі б. командант куреня УСС, от. д-р С.Шухевич, який так говорить про гетьманський режим: «Була це пора, коли нам усім стало без сумніву ясним, що політика гетьмана Скоропадського провадить до відбудування єдиної, неділимої Росії, до повного закріпощення України». [147] [144] Д-р С.Шухевич. «За гетьманських часів в Одесі». Кал. Черв. Калини на 1931 рік, стор. 47. Начальний лікар Легіону УСС д-р В.Щуровський, так характеризує в своїх спогадах політику гетьманської Влади: «Гетьман шукав опертя в явно протиукраїнських чинників. Тим розбурхав пристрасті, напровадив на країну змору чорної реакції, підготовив грунт большевикам». [148] [145] Д-р В. Щуровський. «Українські Січові Стрільці на Запоріжжу». Кал. Ч. К. на 1929 р., стор. 43. Пхор. М.Заклинський, якого спогади ми згадували, приходить до таких висновків при оцінці гетьманського режиму: «Терор над селом за гетьманщини був причиною, що бажання самостійної держави затрачувалось серед селянства, пропадала молода державницька свідомість. Гетьманщина скомпромітувала нашу державність серед мас і була причиною, що пізніше, як скинули гетьмана, наше селянство за слабо піддержувало свою владу проти московської, большевицької». [149] [146] М.Заклинський. Цит. твір, ІІ част., стор. 49.

УССтрільці під час свойого побуту в Єлисаветщині, станули по стороні покривджених селянських мас, станули по стороні дійсної української державної рації. Коли австрійське командування висилало їх на збунтовані села для наведення ладу, вони йшли туди із своїм українським законом, своїм моральним наказом, що його носили в серці від хвилини, коли прийняли чесне ім'я Українських Січових Стрільців. Наведемо за М.Заклинським такі факти:

Друга сотня УСС дістала наказ роззброїти кільканадцять сіл на Херсонщині й арештувати «33-ох большевиків», яким москаль, поміщик, м. інш., закидав участь у безпорядках 1905 р., за що навіть царська влада не карала їх. Коли селяни в першому селі побачили, що УСС не роблять їм кривди, тоді перед дальшими селами ждали вже селянські делегації, які вітали сотню УСС хлібом і сіллю. Для старшин приготовано обід. Стрільці дістали кватири та угощення. Вечором стрілецьким звичаєм на вулиці загула музика, скрипки, гармонія, пішли співи, танці… Командант сотні чот. Савчин списав протокол з усіма названими по імені і прізвищу 33 «большевиками». Показалось, що були це найдіяльніші, найінтелігентніші українські діячі тієї округи, члени УЦРади, кооператори, вчителі, студенти… Селяни дали себе роззброїти, позносили добровільно трохи старої зброї. Зате в мешканні двох поміщиків перевели УСС основніше роззброєння. Забрали добрі рушниці, револьвери, шаблі. Про повищу стрілецьку пацифікацію українських сіл зложили згадані поміщики-москалі скаргу до команданта австрійської дивізії ген. Маренці. Він прикликав до рапорту команданта Легіону УСС сот. Микитку і команданта сотні чот. Савчина і назвав їх «модерними большевиками» та передав їх справу на польовий суд. Внаслідок інтервенції архикнязя Вільгельма судову справу проти обох старшин анульовано, а скомпромітований протоколом проти 33 «большевиків» ген. Маренці відійшов на італійський фронт.