Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Поодинокі сотні УСС дістали наказ від австрійського командування взяти участь у карних експедиціях на села, реквірувати збіжжя, розоружувати збунтовані села, арештувати «протидержавні» елементи. Усі ці накази виконували УССтрільці по своєму.

УССтрілецтво ні на хвилю не сумнівалось, що воно в ніякім випадку не сміє ніколи виступити проти інтересів українського селянства, не сміє зробити йому ніякої кривди, а навпаки було вповні свідоме, що його обов'язком є помагати українським чорноробам, вчити їх боротися за свої права та свою людську гідність. Це ж був один з основних принципів їхньої ідеології.

Ту неприємну для УССтрільців та небажану ними службу в великій мірі злагіднювала особа австрійського архикнязя Вільгельма Габсбурга, що був в тім часі командантом військової групи в Олександрівську, в склад якої входив м. інш. також Легіон УСС.

Під час походу на Україні, з початком квітня, на стації Копань за Одесою, включено Легіон УСС в склад військової групи, якою командував архикнязь Вільгельм. До цієї групи належали крім УСС також інші австрійські частини. Командантом Легіону УСС був тоді сотн. Микитка, який лишився на тім становищі аж до розпаду Австрії. [145] [142] Архикнязь Вільгельм не був командаитом Легіону УСС, ані не йшов з ним на Україну, бо щойно за Одесою приділено УСС до його групи. Також не належав він до старшинського корпусу УСС. Тому його титуляція: «сотник УСС» або «полковник УСС» – не є правильна. Особа архикнязя Вільгельма стала відома галицьким українцям щойно з осени 1917 р. В тім часі він познайомився вперше з деякими визначнішими українськими громадянами. Ні одна українська політична організація не стояла з ним у якомунебудь зв'язку. З моментом актуалізації української проблеми на Сході Европи, а зокрема коли Україна стала самостійною державою, і на її територію увійшли німецька й австрійська армії, панувала загальна опінія, що австрійські кола уплянували свою політичну комбінацію, зміряючи проведення Вільгельма на зверхнє становище в українській державі. Одначе всі ті австрійські пляни показались безнадійними, бо німецька політика з ними не погоджувалась. Після зааранжованого німцями гетьманського перевороту не могло вже бути мови про якийнебудь успіх габсбурзьких династичних плянів в Україні. Ні Австрія, ні архикнязь Вільгельм не сміли вести ніякої сепаратної політики в Україні всупереч політичним плянам німців. Розумів це передусім сам Вільгельм, який опісля з місця відкидав усякі сyгестії щодо захоплення ним влади, як наприклад проєкт Болбочана і Запорожців, що плянували скинути гетьмана Скоропадського, а на його місце поставити архикнязя Вільгельма. [146] [143] Ген. В.Петрів. Цит. уривки зі споминів, стор. 35.

У всіх згаданих комбінаціях політичного характеру УССтрільці не брали ніякої участи, ні як політично-військова формація, ні поодинокі їх провідні люди. Архикнязя Вільгельма, якого прозвано Василем Вишиваним, УССтрільці оцінювали, як особу прихильну українській справі, як дуже милу людину, гуманного характеру, оборонця українських селян під час реакційного гетьманського режиму і вкінці як безумовного приятеля УССтрілецтва, що боронив його перед вищим австрійським командуванням. До гетьманського перевороту було УССтрілецтво беззастережним сторонником Української Центральної Ради, а Вишиваний був для УСС тільки командантом військової групи, до якої вони входили. Після наставлення німцями гетьмана Скоропадського, УСС були переконані, що про дальшу свою долю буде рішати сам український народ, без участи якихнебудь по сторонніх спасителів, а тільки під проводом своєї авторитетної політичної організації, якою тоді був Український Національно-Державний Союз.

Високе становище Вишиваного, як члена цісарської родини, давало йому можливість якийсь час оберігати українське селянство в районі його групи перед злочинствами карних експедицій та надужиттям гетьманської адміністрації. Це показалось особливо в районі Єлисавету на Херсонщині, куди перенесено 10 червня цілу групу архикнязя Вільгельма, а в тому і УСС.

В тім самім часі прибули із Галичини до Єлисавету, як це уже вище згадано, Кіш і Вишкіл УСС. Ціла формація УСС, якої чисельний стан дорівнював тоді майже силі Легіону УСС восени 1914 р., стояла в районі Єлисавету, в самім місті й довколишніх селах: Масляниківці, Грузькому, Карлівці та Іванівці. На цьому місці перебували УСС повні чотири місяці, аж до свойого виїзду з України. За той час відіграли вони позитивну ролю в українському житті, з честю захоронили стрілецьку ідею, та оставили по собі найкращу пам'ять серед широких мас українського народу північної Херсонщини.