Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

18)С. 114. Stench (англ.) - лайно, сморід.

19)С. 114. Чорновіл В’ячеслав Максимович (24.12.1937-25.03.1999) - український політичний і державний діяч. Народ. у с. Єрки (тепер Звенигородський район Черкаської області). Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, 1960-1963 рр. - працював редактором молодіжних передач Львівської студії телебачення; 1963-1965 рр. - комсорг будівництва Київської ГЕС, редактор багатотиражки; 1965-1966 рр. - завідувач відділу газети «Молода гвардія», аспірант Київського державного педагогічного інститут ім. Драгоманова; літературний працівник газети «Друг читача». За участь у національно-визвольному русі був засуджений 1966 р. по ст. 179 Кримінального кодексу УРСР (злісне ухилення свідка від явки і відмова від дачі показань) до 3 місяців виправно-трудових робіт, 1967 р. - ст. 187 Кримінального кодексу УРСР (недонесення про злочин) до 1,5 року ув’язнення. У ті часи працював техніком у Карпатській експедиції АН УРСР, інспектором з реклами Київського книготоргу, інструктором Львівського обласного відділення Товариства охорони природи, спостерігачем метеостанції, землекопом археологічної експедиції, вагарем на ст. Скнилів Львівської області. У січні 1972 р. заарештований і 1973 р. засуджений по ч. 1 ст. 62 Кримінального кодексу УРСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 6 років ув’язнення і 3 років заслання; у квітні 1983 р. засуджений відповідно до ст. ст. 15, 117 (спроба зґвалтування) Кримінального кодексу РРСФР до 5 років ув’язнення, 1983 р. достроково звільнений згідно з протестом прокурора Якутської АРСР. Перший редактор самвидавничого часопису «Український вісник». Об’єкт справи оперативної розробки «Журналіст» централізованої справи групової оперативної розробки «Блок» (5-й відділ УКДБ УРСР по Львівській області, 5-е управління КДБ УРСР), справи оперативної розробки «Неугомонный» (5-й відділ КДБ Якутської АРСР). Депутат Верховної Ради УРСР і одночасно Львівської обласної ради (1990); у квітні 1990 р. обраний головою Львівської обласної ради народних депутатів. На президентських виборах 01.12.1991 р. здобув 2-е місце після Леоніда Кравчука (23,27 %). Навесні 1992 р. обраний одним із співголів Народного Руху України (разом з Іваном Драчем і Михайлом Горинем), у грудні 1992 р. став головою НРУ, який під його керівництвом був перетворений з громадського об’єднання на політичну партію. Повторно обирався народним депутатом Верховної Ради України 1994 і 1998 рр. Герой України (посмертно). Загинув в автокатастрофі на трасі Золотоноша-Бориспіль.

20)С. 114.24 травня 1964 р. сталася пожежа у Державній публічній бібліотеці АН УРСР , якою було знищено 500 тисяч одиниць літератури, що становило 20 % фонду книгозбірні, в основному, раритетних документів, більшість з яких мали європейську і світову цінність. Перший секретар ЦК Компартії України Петро Шелест у своєму щоденнику з цього приводу записав: «Багато галасу навколо пожежі бібліотеки Академії наук України». Підпал вчинив працівник бібліотеки Віктор Погружальський , який перебував на чергуванні у ніч з 23 на 24 травня, о 5 год. 58 хв. ранку. Погружальський по метриці Погужельський , прізвище змінив, щоб відмежуватися від родинних зв’язків (батька було засуджено до розстрілу за причетність до «Польської організації військової», дядька - за співпрацю з німцями, матір - до виселення з місця проживання за невиконання встановленого мінімуму трудоднів). У 1943-1945 рр. був вивезений у Німеччину на примусові роботи, після капітуляції Німеччини перебував в американській окупаційній зоні, через Штернберзький пересильний пункт добровільно повернувся в СРСР. Закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, Харківський бібліотечний інститут, Університет марксизму-ленінізму при Київському міськкомі Компартії України. Під час роботи у бібліотеці писав скарги стосовно неналежного зберігання книжкових фондів, звертання до Президії Верховної Ради УРСР про відмову від радянського громадянства з проханням надати можливість переїзду з сім’єю в одну із країн Східної Європи, а також поезії, в яких, зокрема, зазначав:

«Я не чета обывательской братии,

И катитесь вы к чёртовой матери!

Мой путь не избран наугад, -

Ещё пятнадцять лет назад

Социализма притягательная сила

Вырвала меня из объятий капиталистического мира.

Я - коммунист!

Коммунист-поэт!

Мне по праву положен партийный билет!

Облечённый этим бесценным мандатом,