Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

3)С. 68. 1970 р. 5-м управлінням було заведено централізовану справу групової оперативної розробки (ЦСГОР) « Блок» . Її фігурантами стали Г. Алтунян, Б. Антоненко-Давидович, О. Антонів, З.Антонюк, Ю. Бадзьо та його дружина С. Кириченко, М. Брайчевський, С. Глузман, І. Гончар, брати Михайло і Богдан Горині, Г. Дворко, І. Дзюба, О. Заливаха, В. Захарченко, Й. Зісельс, В. Іванисенко, І. Калинець та його дружина Ірина, С. Караванський та його дружина Н. Строкатова, Я. Кендзьор, М. Косів, М. Коцюбинська, Г. Кочур, В. Лісовий, М. Лукаш, Л. Лук’яненко, А. Лупиніс, О. Мешко, В. Мороз, М. Осадчий, М. Плахотнюк, Л. Плющ і його дружина Т. Житницька, Є. Пронюк, Є. Сверстюк, І. Світличний, його дружина Леоніда та сестра Надія, Л. Селезненко, Л. Семикіна, Л. Скорик, І. Сокульський, І. Стешенко, Н. Строкатова, В. Стус, Н. Суровцева, З. Франко, М. Холодний, В. Чорновіл, С. Шабатура, О. Шевченко, Л. Ященко та інші. До оперативної бази увійшло 212 об’єктів розробок, 1624 їхніх особистих зв’язків, головним чином із числа інтелігенції, аспірантів і студентів, близько 20 000 громадян, які поділяли націоналістичні погляди і допускали відповідні прояви. Рішення про реалізацію справи «Блок» було прийнято на засіданні Політбюро ЦК КПРС 30 грудня 1971 р. 5 січня 1972 р. на станції Чоп при виїзді із СРСР було затримано емісара ОУН(б) Ярослава Добоша, підданого Бельгії, 12 січня проведено обшуки і заарештовано основних фігурантів справи «Блок». Передбачалося обвинуватити Добоша у шпигунстві, основних фігурантів справи - відповідно до ст. 56 Кримінального кодексу Української РСР (зрада батьківщини у формі шпигунства), інших об’єктів - в організаційній антирадянській діяльності. Виконати план з ряду причин не вдалося (проти виступив П. Ю. Шелест, хоча спочатку дозвіл на проведення арештів дав, скоротивши їх кількість), а також втрутився уряд Бельгії, захищаючи підданого своєї Королеви - Ярослава Добоша). Проведені у січні-квітні 1972 р. арешти в оперативних документах КДБ УРСР стали називатися « частковою » (неповною) реалізацією справи «Блок» з перспективою її « повної » реалізації протягом наступних 2-3 років.

4)С. 71. «Сахаровці» - прихильники російського правозахисника, лауреата Нобелівської премії миру, академіка Андрія Сахарова.

5)С.74. Комітет «Вільна Європа» (КВЄ) - створений 1949 р. у Сполучених Штатах Америки на кошти крупних промислових корпорацій, зокрема, Ю. С. Стіл корпорейшн, Бенк оф Америка, Чейз Нешнл Бенк, при участі Ал. Даллеса, Дж. Далласа, У. Донована, Дж. Кеннана, Конрада Айзенгавера, Клея, Спеллмана, Крейда тощо; керівник - Річардсон; офіційна мета - «мирними засобами підтримувати прагнення народів країн - радянських сателітів до свободи і незалежности». У складі КВЄ функціонують департаменти: програм; техніки та обслуговування; громадських справ; інформації, а також радіостанція «Вільна Європа», штаб-квартира якої розташована у Мюнхені, ФРН (з конспектів майора Бузини О. Г.).

6)С. 83. Ломоносов Михайло Васильович (19.11.1711-15.04.1765) - російський вчений, поет, історик, художник; народ. у с. Денисівка Куростровської волості Архангельської губернії у сім’ї помора; у грудні 1730 р. залишив дім батька і відправився у Москву, маючи на меті отримати освіту, видав себе за сина дворянина, завдяки чому йому вдалось вступити до Слав’яно-греко-латинської академії при Заіконоспаському монастирі, затим виїхав до Києва, де навчався у Києво-Могилянській академії, продовжив освіту у Маґдебурзькому університеті, одружився на німкені і вивіз її в Росію. Автор неспростованої гіпотези про те, що Троя (Іліон) була слов’янською державою, після поразки у війні з греками частина троянців переселилась на береги Дніпра, де заснувала Державу Русь.

7)С. 88. Соссюр (Saussure) Фердинанд Монжин де (26.11.1857-22.02.1913) - швейцарський лінґвіст, основоположник структуралізму у мовознавстві, зробив філософську переорієнтацію мовознавства і заклав принципи комплексного дослідження мови як семіотичної системи. Розглядав мову як предмет внутрішньої лінґвістики - «в самому себе і для себе» і зовнішньої лінґвістики - зв’язок історії мови з історією народу, географічним розміщенням, вплив на літературну мову діалектів тощо.

8)С. 88. Сосюра Володимир Миколайович (06.01.1898-08.01.1965) - визначний український поет. Автор вірша «Любіть Україну», за який в газеті «Правда» від 02.01.1951 р. у статті «Проти ідеологічних перекручувань у літературі» був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі і зазнав гострих нападок з боку офіційної критики. Восени 1954 р. в час погромної кампанії проти нього відвідав с. Куйбишеве (кол. Царекостянтинівка Царекостянтинівської волості Катеринославської губернії) Куйбишевського району Запорізької області, де в місцевій школі читав вірші школярам, провів уроки української мови і літератури. Поеми «Розстріляне відродження», «Мазепа» та автобіографічний роман «Третя рота» були опубліковані майже через чверть століття після смерті поета.