Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

ХІХ. Складання заліків.

18)С. 45. Сітківка (поль. - сіткувка) - волейбол.

19)С. 45. «Третій Рим» - політико-ідеологічна доктрина XYI-XYII ст. ст., за якою Московське царство мало бути визнане спадкоємцем «двох історичних Римів» - Старого й Нового (Візантії); коли «перший» Рим упав під навалою германців (476), а Візантія була завойована турками-мусульманами (1453), їхня роль перейшла до Москви - «Третього Риму», останньої підпори православного християнства на землі. «Два Рима упадоша, а третій стоїть, а четвертому не бувати» - цю формулу розвинув у своїх «посланнях» до Великого князя Івана ІІІ Васильовича (1504-1505) і Великого князя Василія Івановича (1505-1511) ігумен Псковського Єлеазарського монастиря Філофей. Занедбана під час Смути початку XYII-го ст., теорія «Третього Риму» відродилася при цареві Олексієві Михайловичі і патріархові Ніконі після приєднання України до Московського царства 1654 р. і була дороговказом національної ідеології та імперіалістичної політики Росії на майбутнє до утворення в Україні Української незалежної православної церкви у постмодерні часи.

20)С. 45. Білодід Іван Костянтинович (29.08.1906-21.09.1981) - український радянський мовознавець, академік АН СРСР з 1972 р., академік АН УРСР з 1957 р., заслужений діяч науки УРСР з 1966 р. Директор інституту мовознавства АН УРСР (1961-1981), віце-президент АН УРСР (1962-1978). Праці з загального мовознавства, стилістики, історії і теорії української та російської мов: «Російська мова - мова міжнаціонального спілкування народів СРСР» (1962), «Розвиток мов соціалістичних націй СРСР» (1967), «Мова і ідеологічна боротьба» (1974) та ін. Державна премія УРСР (1971). Діяльності Івана Білодіда поет Станіслав Тельнюк присвятив вірш «Забувайте українську мову».

21)С. 48. Лубківський Роман Мар’янович , поет, перекладач, критик; народ. 10 серпня 1941 р. в с. Острівець Теребовлянського району на Тернопільщині в сім'ї селянина. Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1963). Працював редактором обласного книжково-журнального видавництва (нині «Каменяр»), заступником головного редактора «Жовтень». Нині - голова правління Львівської обласної організації СПУ. У 1976 р. у складі делегації УРСР брав участь у роботі ХХХІ сесії Генеральної асамблеї ООН. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями та почесними грамотами Президій Верховних Рад Білоруської, Киргизької і Грузинської РСР. Член КПРС. Автор поетичних збірок «Зачудовані олені» (1965), «Громове дерево» (1967), «Рамена» (1969), «Смолоскипи» (1975), «Звіздар» (1977), «Майоліка (1985), «Словацьке літо» (1986); антологій власних поетичних перекладів «Слов’янське небо» (1972) та «Слов’янська ліра» (1983); збірок літературно-критичних нарисів «Многосвіточ» (1978), «Львів очима письменника» 1985); книжки публіцистичних роздумів «Високі райдуги (1979). Перекладає на українську твори поетів братніх республік СРСР, а також Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Югославії. Вірші поета перекладено мовами СРСР та мовами країн соціалістичної співдружності. За збірку «Звіздар» удостоєний премії ім. П. Г. Тичини «Чуття єдиної родини» (1979); лауреат премії ім. Вітезлава Незвала Чеського літературного фонду. Член СП СРСР з 1966 р. (Див.: Письменники Радянської України // 1917-1987 // Біобібліографічний довідник // Автори-упорядники: В. К. Коваль, В. П. Павловська. - К., «Радянський письменник», 1988. - С. 366).

22)С. 52. Стаття 187 1Кримінального кодексу УРСР « Поширювання завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад» : «Систематичне поширювання в усній формі завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, а так само виготовлення або розповсюдження в письмовій, друкованій або іншій формі творів такого ж змісту - карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до одного року, або штрафом до ста карбованців»; стаття 62 Кримінального кодексу УРСР « Антирадянська агітація і пропаганда» : «Агітація або пропаганда, проваджена з метою підриву чи ослаблення Радянської влади або вчинення окремих особливо небезпечних державних злочинів, поширювання з тією ж метою наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, а так само розповсюдження або виготовлення чи зберігання з тією ж метою літератури такого ж змісту - карається позбавленням волі на строк від шести місяців до семи років і з засланням на строк до п’яти років чи без такого або засланням на строк від двох до п’яти років. Ті самі дії, вчинені особою, раніше засудженою за особливо небезпечні державні злочини, а так само вчинені у воєнний час, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років і з засланням на строк до п’яти років чи без такого».