Иван Котовенко - Тринадцятий місяць

Записка ДЗЕРЖИНСЬКОМУ Ф. Е. 4 березня 1918 р. 4/ІІІ (19/ІІ) 1918 р.

Тов. Дзержинський!

Подавець Сидоренко був моїм особистим секретарем декілька днів. Я був ним цілком задоволений. Звільнено його було за один випадок, коли з п’яних очей він кричав, як мені передали, що він «секретар Леніна».

Сидоренко сказав мені, що він глибоко покаявся. І я особисто схильний цілком вірити йому; хлопець молодий, по-моєму, дуже гарний. До молодості треба ставитись поблажливо.

На основі усіх цих фактів судіть самі, дивлячись по тому, на яке місце ви можете його призначити.

Ваш Ленін *

Ridentem dicere verum.

Quintus Horatius Flaccus **

*С. М. Сидоренко, матрос 1-го Балтійського флотського екіпажу, в січні 1918 року працював особистим секретарем Голови Ради Народних Комісарів В. І. Леніна.

(За текстом видання «Ленін і ВЧК: Збірка документів (1917-1922)». - М., 1970, с. 62-63; ПСС, т. 50, с. 48-49).

**«Сміючись, говорити правду», Горацій (Opera, ed. Fr.Klinger, Lipsiae, 1959; 1, 1, 24 -26).

Не може бути так, щоб накладала мазь

На свій печальний вид, як найманка якась,

Історія, що йде, мов сутінь передгроззя.

Хосе Марті, «Жадають болю мій»

(зі збірки «Ісмаелільо», переклад Дмитра Павличка)

Перед призначенням Віталія Васильовича Федорчука 1)головою КДБ УРСР, а на той час Петро Юхимович Шелест 2)ще займав посаду першого секретаря ЦК Компартії України і був членом Політбюро ЦК КПРС, з новим керівником українських чекістів провів напутню бесіду Леонід Ілліч Брежнєв 3)і між іншим зронив:

- Ти там, Віталію, придивись за Шелестом. Мені доповідають, що він занадто самостійним став, молоко п’є від власної корови і возить її всією республікою в окремому вагоні, заохочуючи розвиток націоналістичних тенденцій, які можуть негативно позначитися на темпах стирання історичних ґраней. Та й націоналістів там притиснути треба, а то щось вони при Шелесті голови почали піднімати. В першу чергу націоналістів, а усуміш з ними і усіх дисидентів. Не мені тобі розказувати, як усілякі антирадянські елементи намагаються розхитати Радянський Союз і зашкодити створенню… - чого створенню? - сам себе запитав Брежнєв, взяв з течки доповідну записку секретаря ЦК КПРС Михайла Андрій овича Суслова до закритого засідання Пленуму ЦК КПРС і прочитав: - «…нової історичної, соціальної та інтернаціональної спільності людей з єдиною територією, економікою, соціалістичною змістом культурою, державною мовою і спільною метою - побудовою комунізму у нашій країні».

Леонід Ілліч декілька разів спіткнувся при читанні документу.

Федорчук стояв, щільно притиснувши руки вздовж лампасів генеральських штанів, і майже не дихав. У правій руці він тримав товстий записник, поки що нічого не записував, і тільки їв очима обличчя Генерального секретаря ЦК КПРС.

- Щось накрутив тут Мишко, - сказав Брежнєв і кинув короткий погляд на Федорчука. - Геть нічого не зрозуміло. Як говорив Наполеон, треба писати коротко і ясно - підмет, присудок і ніяких інших зайвих слів. А тут і довго, і накручено. А може так і треба писати про нову спільність людей і спільну мету оцих людей? Щоб потім неухильно втілювати наші настанови в життя. Ти теж так думаєш?

Леонід Ілліч знов поглянув на Федорчука, і в його очах промайнули гострі та уважні зблиски, як погляд крізь прорізи маски на обличчі.

Федорчук несподівано для себе скулився, ніби йому хтось кинув за комір генеральського мундира жменю снігової крупи. Він миттєво, без жодного поруху лицевих м’язів поміняв вираз обличчя з дурня і служаки, який він повісив, входячи до кабінету, на маску служаки, що без слів розуміє своє начальство, і переклав записник із правої руки в ліву.

Леонід Ілліч помітив, як змінилась у Федорчука твар, і сказав:

- От так. Значить, розумієш. Значить, не дурень. - І закінчив багато обіцяюче: - Твій досвід ми потім застосуємо по всьому СРСР. Порядок почнемо наводити з України. Берись за роботу. Встанови робочий контакт з Володею Щербицьким, я його попередив, дій разом з ним. Але свої стосунки з ним не афішуй, контакти мають бути робочі. Як з членом Політбюро ЦК КПРС. Щоб Шелест не здогадався поки що. І доповідай. - Брежнєв знову гостро глянув на Федорчука.

- Єсть доповідати, товаришу Генеральний секретар! - Федорчук ще більш виструнчився.

Не прощаючись, Брежнєв зробив жест рукою, ніби прибираючи з кабінету все зайве, а разом з ним і самого Федорчука.