Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

23)С. 118.« Дев’ятка » ( жарг. ) - 9-е управління КДБ СРСР, займалося особистою охороною членів і кандидатів в члени Політбюро ЦК КПРС, секретарів ЦК КПРС, охороною адміністративних будинків ЦК КПРС, Верховної Ради і Ради Міністрів СРСР, державних дач, санаторно-лікувальних та інших об’єктів (з конспектів майора Бузини О. Г.).

24)С. 124. « Дев’ята стаття» - стаття фінансового бюджету КДБ, по якій здійснювалися нарахування витрат на грошове забезпечення оперативно-агентурної діяльності: щомісячні чи разові виплати агентурі, заохочення оперативних джерел, оплата явочних і конспіративних квартир, інші заходи. За кожну витрату оперативний працівник складав фінансовий звіт з додатком документів, які підтверджували витрати: розписки, рахунки, квитанції, чеки тощо (з конспектів майора Бузини О. Г.).

25)С. 129. Першими кроками Федорчука В. В. після призначення головою КДБ в Україні було реформування 5-го Управління КДБ при РМ УРСР, рівень роботи якого, на його думку, не відповідав масштабам підривної діяльності зарубіжних центрів ідеологічної диверсії та антирадянських елементів в республіці. Кількість штатного складу 5-х підрозділів збільшилась удвічі, у 5-му управлінні утворились такі відділи: 1-й - перехоплення каналів інформаційних і організаційних зв’язків закордонних центрів ОУН з учасниками підпілля в Україні та проведення оперативних ігр; 2-й (найбільший за чисельністю) - боротьба з українським буржуазним націоналізмом; розробка осіб, які займались організованою націоналістичною діяльністю, та їх зв’язків (централізована справа групової оперативної розробки «Блок»); 3-й - боротьба з ідеологічною диверсією, спрямованої проти молоді та виявлення антирадянських проявів в закладах освіти, серед інших категорій молоді; оперативне забезпечення Міністерства освіти УРСР, Комітету у справах фізкультури і спорту при РМ УРСР та міжнародного спортивного обміну; 4-й - боротьба з зарубіжними клерикальними центрами та ідеологічно шкідливими проявами в середовищі віруючих, оперативне забезпечення Комітету у справах релігій при РМ УРСР; 5-й - боротьба з сіонізмом та єврейським націоналізмом; 6-й - розшук авторів анонімних документів антирадянського змісту, запобігання тероризму і нелегального зберігання та розповсюдження зброї і вибухових пристроїв; 7-й - боротьба з підривною діяльністю зарубіжних радіостанцій: російської редакції «Радіо «Свобода» - «Вільна Європа», «Бі-Бі-Сі», «Голос Америки», проявами кримськотатарського націоналізму та інших видів сепаратизму; виявлення і розробка організаційних дисидентських зв’язків в Україні (Сахарова, Солженіцина, Григоренка, Буковського та ін.); 8-й - оперативне забезпечення міжнародного культурного обміну та боротьба з ідеологічною диверсією, спрямованої проти творчої інтелігенції; оперативне забезпечення Міністерства культури УРСР, Комітету з питань телебачення і радіомовлення при РМ УРСР, Комітету з видавничої справи і книжкової торгівлі при РМ УРСР, гуманітарної секції Академії наук УРСР, творчих спілок, видавництв, преси, мистецьких закладів.

1)С. 134. Цілувальник ( заст. ) - особа, яка розливала горілку в російських кабаках.

2)С. 140. Хрущов Микита Сергійович (17.04.1894-11.09.1971) - радянський державний і партійний діяч. Учасник громадянської війни 1918-1920 рр., потім на господарській і партійній роботі в Україні. У 1935-1938 рр. - 1-й секретар Московського обласного і міського комітетів ВКП(б), на виконання «Директиви про антирадянські елементи» від 02.07.1937 р. № 863/ш і однойменної постанови Політбюро ЦК ВКП(б) від 03.07.1937 р. (про т.зв. «розстрільні списки») очолив комісію («тройку») у складі начальника Управління НКВС по Московській області Реденса і заступника прокурора Московської області Маслова, організатор масових репресій у Москві та Московській області 1937 р., коли було винищено значну частину радянської інтелігенції; 1-й секретар ЦК КП(б)У (січень 1938 р. - березень 1947 р.), організатор масових репресій в Україні; голова Ради Міністрів України (березень - грудень 1947 р.); під час нім.-рад. війни 1941-1945 рр. - член військової ради ряду фронтів, як секретар ЦК КП(б)У керував партизанським рухом на Україні, військове звання - генерал-лейтенант; 1-й секретар ЦК КП(б)У (грудень 1947 р. - грудень 1949 р.); секретар ЦК ВКП(б) - 1-й секретар Московського обласного комітету партії (грудень 1949 р. - березень 1953 р.); секретар ЦК КПРС (березень 1953 р. - вересень 1953 р.); 1-й секретар ЦК КПРС (вересень 1953 р. - жовтень 1964 р.), одночасно голова Ради Міністрів СРСР (1958-1964 рр.). Тричі Герой Соціалістичної Праці (1954, 1957, 1961), Герой Радянського Союзу (1964). Лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами (1959).