Зінаїда Тулуб - Людолови Том 1

Молодики — так би мовити, учні на козаків. Коли нова людина потрапляла вперше на Запорожжя, її на три роки вписували до молодиків, які були помічниками справжніх козаків, училися військової науки, звичаю, своєрідної козацької етики тощо. Її визискували старі козаки «за нayкy».

Магдебурзьке право (від імені німецького міста Магдебург) — міське самоврядування і статут, за яким існували всі міські установи Магдебурга. Деякі міста, як Кам'янець, Львів та Київ, мали повне магдебурзьке право, але більшість із них — тільки частину цих прав і установ. Магдебурзьке право у ХІІІ сторіччі було перенесено в Польщу і широко поширилося. Керування містом, за-магдебурзьким правом, переходило до ради, що її обирали верхні верстви міського населення. Магдебурзьке право відповідало інтересам торговельного капіталу. Звісно, що в литовсько-українських умовах воно було засобом для жменьки багатирів з міської грошової аристократії тримати під своїм чоботом усе місто.

В кожному місті був свій замок, або фортеця, на чолі якої був свій староста та військовий командувач, тобто каштелян. У важливих карних справах староста судив міщан і мав право перевіряти й наглядати за діяльністю міської ради, збирати з міщан податки на свою користь. Коли ради надто зловживали своєю владою, міщани та ремісники часто скаржилися на неї старості, а іноді просто просили оборони. Староста теж визискував міщан, а іноді брав під свій присуд (юрисдикцію) певні прошарки міщанства. Так було і в Києві з ремісниками. Отже, бути під чиєюсь юрисдикцією — означало підлягати суду цієї особи або установи, підкорятися законом, написаним або наданим нею, і, так би мовити, бути під правовою залежністю від неї.

Верхівщина — податок від городів, дворів та стодол.

Коляда — податок на утримання старости й воєводи.

Сторожовщина — податок на утримання міської сторожі.

Ралець — подарунок.

Ритер і хельд — великий лицар та герой (по-німецькому).

3ігфрід — герой німецького епосу.

Баша — генерал турецького війська.

Подаю справжній документ — петицію львівських міщан до короля (1606), трохи скоротивши її і обробивши стилістично, бо оригінал дуже важко читати сучасному читачеві.

Онери — від латинського слова «onus, oneris» — тяготи.

Екземплюм — приклад (no-латинському).

Чатир-Даг — намет-гора.

Каффа — сучасна Феодосія.

Клематис — в'юнка рослина типу ліан, що обплутує кримські ліси і скелі.

Кавал — сопілка.

Беглер-бей — намісник султана, трибунчужний баша, перед яким під час урочистих процесій носили ознаку його гідності три бунчуки. Бунчук — це довгий ціпок з металевою кулею зверху, на який нав'язано конячий хвіст. Бунчук був теж прапором військового загону і від турків перейшов до козацького війська.

Фередже — татарський жіночий серпанок з прорізаною щілинкою для очей.

Наргіле — апарат для куріння, де дим тютюну переходив крізь глек з водою, очищаючись від домішок.

Меддахи — були і казкарі, і байкарі, і співці епічних і ліричних пісень. Кобзарі і меддахи часто обмінювались своїм досвідом.

Сераль — жіноча частина султанського палацу, де, крім cyлтанських жінок, жили численні євнухи, німі блазні, урядовці і хлопчики, які згодом переходили до війська. Сераль був центром двірських інтриг і всіх подій державного життя.

Одаліска, або одалика, — жінка, призначена для султана, найчастіше з рабинь.

Гасене — єгипетська золота монета, часто уживана в Туреччині.

Груш — срібна монета, що дорівнює 40 пара і 80 акче.

Муедзін — духовна особа (щось на зразок диякона), що закликає з мінарета правовірних молитися..

Азан — заклик до молитви, який муедзин не промовляє, а співає з мінарета.

Шейх — мудрий старий учитель або поводир племені, пізніше — духовна особа.

Хаджі — людина, що відбула прощу до Мекки. Така проща обов'язкова для кожного правовірного..

Кизляр-ага — старшина над дівчатами, тобто той, хто командує жінками в сералі.