Зінаїда Тулуб - Людолови Том 1

Йосип Рутський — київський митрополит, уніат, один з найзапекліших проводирів унії. Плетенецький чимало разів позивався з ним, полемізував і навіть боровся з ним збройною силою.

Кир (грецьк.). - господар, пан.

Надгробок Острозького зберігається й досі в головній лаврській церкві. Коштом Острозького надруковано слов'янську біблію і чимало книжок наукового, релігійного та полемічного змісту.

Осіннє листя (лат.)

Запах смерті (лат.)

Папежники — католики, прибічники папи римського.

Дидаскол — слово грецьке і означає вчитель.

Хрещатий Яр — долина, де лежить головна вулиця Києва — Хрещатик. Колись тут протікав струмок, і там, де він впадав у Дніпро, за літописом, Володимир хрестив киян. Звідси й назва Хрещатика.

Людоловами звали татар, що робили напади на Україну, щоб захопити якнайбільш полонених на продаж або на великий викуп, або просто в неволю, як робочу силу.

Бей — татарський феодал, магнат. У Криму було спочатку тільки п'ять беїв, пізніш до них прилучилося ще два-три.

Улус — те саме, що й кримське ханство, означало місце, де за кочової доби перебував хан.

Кантари — татарські вози на двох колесах, в них запрягали по вісім і навіть по десять пар волів. Формою кантари нагадували фургон або автобус.

Гекзаметри — старогрецькі і староримські вірші, що відповідають сучасному щестистопному дактилю.

Нунцій — папський посол. Римський папа мав своїх послів при всіх королях і князях.

Оказування — огляд шляхетського війська; вірніше, повітової шляхти, зобов'язаної з'являтися на так зване посполите рушення, тобто загальну мобілізацію на випадок війни. Періодичні оказування мали на меті перевіряти збройну підготовленість лицарства, яке мусило з'являтися на війну з кіньми і озброєною челяддю, з валкою харчу і різного військового припасу, відповідно своїй заможності.

Веласкез — славетний іспанський художник (1589–1660).

Патер — католицький піп.

Матка боска — богородиця.

Отче святий (лат.)

Мубашири — рахівники-татари, що стягали з кожного крамара і з кожного людолова податок і частину здобичі на ханську користь.

Мурза, або мурзак, — татарський шляхтич, феодал.

Дервіш — мусульманський чернець.

Євнухи — звалашені наглядачі за султанськими жінками і рабинями в сералі.

Якші ханум — хороша, вродлива жінка.

Біскупичі — частина Києва, що належала католицькій церкві в особі біскупа, розташована за сучасним Житнім базаром.

Драбська брама — тобто солдатська, від слова «драбант» — солдат.

Гаківниці — старовинні гармати різного типу.

Сандал — швидкоплавний турецький парусник.

Патриції — від латинського слова «патер», тобто батько, отець; так звали себе міські багачі, що керували магістратом.

Під словом «Магістрат» тоді розуміли міську раду, лавницький суд, тобто суд купецько-міщанський (і карний і цивільний), і гмінну ізбу, або колегію з сорока міщан — 20 з купецтва і 20 з ремісників — з регентом на чолі. Всі ці колегії і самі себе поповнювали, якщо хтось з їх членів помирав або виїжджав з міста.

На запрошення (лат.)

Денар — найдрібніша дрібна монета.

Подимне — податок від диму, тобто від житлового будинку, чи від родинного вогнища. (Податок державний.)

Сош — податок міський, який сплачували всі, хто живе в місті.

Тоді державна влада накладала на ціле місто певну суму податку, а скільки кому в місті належить платити — розподіляли самі міщани. Це й звалося розрубом.

Лавницький суд, що три місяці збирався на квартальну сесію і засідав, аж поки розгляне всі скарги та справи.

Гмінна ізба, в протилежність аристократично-патриціанський міській раді, була органом демократичним, і склад його належав до дрібного міщанства, але діяльність його досить невиразна. Це установа мертвонароджена, демагогічна поступка масам, а фактично — майже ніщо.