Валентин Чемерис - Ярославна

Заборолами ще називалася рухома частина шолома, що опускалася на обличчя для захисту від ударів. А також щити з дерева, що їх встановлювали на мурах фортеці для захисту її оборонців від стріл ворога.

Поет Олжас Сулейменов нарахував у «Слові» більше 40 таких явних тюркських термінів. Тут особисті імена, назви племен, рік, міст, титули, побутові поняття. Це і каган (до речі, Олег «Гориславич», злий геній молодої Русі, теж колись називався каганом), віз (телега), шабля, чага (рабиня), хоругва, кощій (від тюркського «кощ» – кочовище), болван тощо. Особливо тюркизмами насичені козацькі говірки. Це й ура, гайда, орда, бунчук, осавул, улан, отаман, курінь, колимага, капище, килим, алебарда, облава, молот, рать, сагайдак, сон, полк, охота, булат… «Козак» по-тюркськи означає «гусь білий», себто лебідь. Тюркське «еблек» означає одруження, від «ебле» – женись (букв. обзавестися домівкою). Такий спадок, що дістався нам від поганих язичників. До речі, «поганий» і «язичник» походять від тюркських «поган» – пастух і йазик – степовик.

Берда – річка в Запорізькій області та на її межі з Донецькою. Довжина 130 км. Бере початок на Приазовській височині, впадає в Азовське море, утворюючи Бердянський лиман. Берека – річка в Харківській області, права притока Сіверського Дінця. Довжина 102 км.

В Донецькій області є гірська країна в мініатюрі. Так геологи називають унікальний заповідник «Кам’яні Могили» – відділення Українського степового заповідника. Близько 2 мільярдів років тому невгамовний вулкан намагався вирватися з обіймів землі. Йому вдалося підняти земну кору. Так утворилися унікальні виходи рожевого граніту, що не мають аналогів у світі – ні за хімічним складом, ні за фізичною структурою. Так з’явилися кам’яні узвишшя, найвищі на Донбасі. Деякі з них мають вигляд куполоподібних горбів – Токмак-Могила, Бельмак-Могила, Корсак-Могила, вони здіймаються на висоту 324 м над рівнем моря. Вчені називають «Кам’яні Могили» містом мертвих, його оточують два кільця курганів, там поховані найзнатніші представники давніх племен. Посеред степу стоять скіфські кам’яні баби. Деякі історики вважають, що саме там відбулася битва на річці Калка у 1223 році, сумна і тяжка для руських В пам’ять про 300 000 загиблих у битві споруджено меморіал з хрестом і капличкою. На ній напис: «Каплиця преподобного Іллі Муромця. Збудовано Спілкою козаків південно-східної України «Військо Запорізьке» та Спілкою козаків Донбасу «Свобода» на честь 2000-річчя Різдва Христового, 777-річчя битви на Калці, 55-річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні. Ця подія буде нагадувати майбутнім поколінням, що історія – це кров предків, і вона вчить не йти вдруге шляхами безславними».

Особливо в останні роки.

Язичництво (язицтво) – загальна назва дохристиянських політеїстичних релігій на відміну від монотеїстичних; поганство. Не плутати з язиченням – плітки, пересуди. Звідси язичити – розпускати плітки. А вже язичище – збільшено до язик. Хоча язичник – той, хто визнає язичество, ідоловірець. (Але є застаріла форма синоніма – пліткар, базіка). Язичество – ненауковий термін богословського походження, що вкорінився головно в християнській літературі, як зневажливе ставлення апологетів т. зв. «світових» і «вищих» релігій до первісних релігійних вірувань і культів. Церковні автори язичество визнають як дикунство і варварство, забуваючи, що у всіх «світових» релігіях (християнство, іслам, буддизм, іудаїзм) основу обрядовості складають пережитки алогічних, первісно-анімістичних, тотемічних і фетишистських уявлень, що, власне, й називається язичництвом.

Це ще квіточки. Ягідки… Один коментатор, коментуючи видану російською мовою «Історію» Геродота (видавництво «Наука» – наука! – у Ленінграді в 1972 році змушує перського царя Дарія (коментар до книги четвертої Геродотової «Історії» здійснювати похід проти скіфів та їхніх кочовищ… Куди б ви думали? Та – «в Южную Россию». Проти скіфів… у південну Росію! Дарій ще міг не знати, де знаходиться Скіфія, але ж коментатори наукового видання «Історії» Геродота добре знали, де була Скіфія, але чомусь Дарія направили до тих скіфів, які мешкали на півдні Східної Європи у І тисячолітті до нашої ери! Тоді ж як назва Росія, як уже тут мовилося, почала з’являтися лише на початку XVI століття. Нашої, звісно, ери.