Hermann Hesse: Казки, легенди, притчі

Палаццо Бароцці – палац, збудований 1890 року. Первісно в ньому розташовувався знаменитий театр Сант Ангело.

Собор Сан-Джорджо Маджоре – собор у Венеції, на острові Сан-Джорджо Маджоре, збудований між 1565-м і 1610 роками.

Лев’яча колона, або колона Святого Марка – одна з двох знаменитих гранітних монолітних колон, що здіймається у Венеції на тій невеликій частині площі Сан Марко на ім’я П’яцетта – тобто маленька площа. Колону увінчує бронзова статуя крилатого лева – символ Венеції.

…Хань Фук – це ім’я в одному з китайських діалектів означає «щастя життя». Називаючи так своїх дітей, люди з нижчих станів сподівалися, що це ім’я принесе дитині щастя.

Тобто день, який згідно з давньокитайським уявленням має сприятливі астрологічні прикмети.

…Свято паперових ліхтарів – очевидно, мається на увазі «свято середини осені». Свято місяця, яке святкують у Китаї на п’ятнадцятий день восьмого місяця за місячним календарем (наприклад, єврейський Новий рік). Щороку припадає на різні дні. За європейським сонячним календарем це зазвичай жовтень. Відзначається не лише в Китаї, а й повсюди, де є великі китайські громади. Свято традиційно присвячується поетам, жінкам і дітям. Вночі діти запалюють свічки у паперових ліхтарях.

…викинув їх зі своєї пам’яті… – звичний мотив давньої китайської літератури, пов’язаний з очищенням від зовнішнього світу й духовним оновленням.

Майстер майже не розмовляв із ним… – мотив мовчання, типовий для давньої китайської літератури: беззвучну взаємодію неба й землі неможливо пояснити словами – цьому має відповідати поетичне мовчання.

…звуки… наздогнали його… – епізод запозичено з оповідання Ле-цзи про життя Сюй-Таня, який, не закінчивши навчання, пішов від свого вчителя Цзи-цзи. Але коли той заграв, Сюй-Тань повернувся й лишився в нього назавжди.

Я сидів посередині кораблика, а він – позаду, біля стерна – образ човна, кораблика, судна, на якому герой пливе у світ підсвідомого, як і образ стерничого, кормчого, що втілює самість героя, безумовно навіяно знайомством із «глибинною психологією» К. Г. Юнга.

Ріка, яку він оспівував, зривалася з гір, мов руйнівник, похмура і дика… – Р. Каралашвілі так коментував це місце: «Ріка тут є символом душі, море – символ колективного підсвідомого, міста – протиставлення індивідуальному колективну форму існування, що визначається свідомістю. Між образами «ріки» і «світу» мислиться приблизно такий самий зв’язок і таке саме співвідношення, що й між образами „корабля” і „міста”».

Я віддаю тобі моє місце біля стерна! – Передавання стерна й зникнення мудрого кормчого – свідчення успішного завершення «шляху всередину» – до вищого Я. Герой сам стає кормчим, господарем своєї долі, сповненим рішучості йти по життю своїм шляхом.

Бінсвангер – базельський психіатр Людвіг Бінсвангер (1881–1966), хороший знайомий Гессе.

…а якщо він, бува, підло вчинить… – аналогія з героєм казки Е. Т. А. Гофмана «Крихітка Цахес», якому приписували всі добрі справи інших людей.