Franz Kafka - Листи до Мілени. Лист батькові. Оповідання

Що ти маєш на увазі, коли пишеш, що відповідь батькові припадає на твій день народження? Я справді починаю побоюватися за цей день народження. Побачимося ми в суботу чи ні, неодмінно телеграфуй мені ввечері 10 серпня.

Якщо б ти все ж могла бути в Ґмюнді в суботу або хоч у неділю!

Це справді вкрай необхідно.

Тоді це був би останній лист, який ти отримаєш, перш ніж ми зустрінемося віч-на-віч. І мої вже, власне, цілий місяць незайняті очі (ну звичайно, читання листів, виглядання з вікна) побачать тебе.

Чеською стаття куди краще, ніж німецькою, звичайно, деякі недоліки є, вірніше, вона нагадує болото – бредеш, насилу витягаючи ноги. Скількись днів тому один із читачів «Трибуни» сказав мені, що я, мабуть, провів солідні дослідження в божевільні. «Тільки у власній», – відповів я, після чого він спробував зробити мені комплімент з приводу «власної божевільні». (Дві-три дрібні помилки в перекладі є.)

Я ще трішки потримаю в себе переклад.

Зараз, близько 10-ї вечора, я був у бюро, телеграма прийшла, і так скоро, я мало не засумнівався, що це відповідь на мою вчорашню телеграму, але там написано: відправлено 4.VIII, об 11-й годині ранку. Вона прийшла ще о 7-й, тобто всього за вісім годин. Одна з потіх, які додаються до самої телеграми, – географічно ми все-таки досить близько одне від одного: менше ніж за добу я можу отримати твою відповідь. І не завжди ж ця відповідь буде: не їдь.

Як-не-як, крихітна можливість залишається: можливо, ти ще не отримала мій лист, де я пояснюю, що тобі не доведеться відбавлятися з Відня навіть на одну ніч і все-таки можна приїхати в Ґмюнд. Але ж ти, напевно, і сама вже це з’ясувала. Хай там як, я далі розважатиму над тим, чи варто мені в розрахунку на цю крихітну можливість взяти на тридцять днів (твоя відпустка) візу і про всяк випадок замовити квиток на швидкий потяг.

Мабуть, я цього не робитиму, телеграма така категорична, у тебе геть нездоланні сумніви щодо цієї поїздки. Як бачиш, Мілено, нічого страшного, я б і сам не наважився на діяльне бажання (до речі, тому тільки, що не здогадався б, наскільки проста можливість зустрічі) побачити тебе «вже» за чотири тижні; якщо б ми зустрілися, я б завдячував це виключно тобі, ось чому (не кажучи про те, що, якщо ти не приїдеш, значить, так і має бути, я знаю) ти маєш повне право викреслити цю можливість, яку сама Ти і створила, про це мені і писати нема чого, просто я з такою радістю прокладав цю вузьку доріжку з темної квартири до тебе і мало-помалу все, чим є я, було кинуте в цей, можливо (необачність негайно перебиває: звичайно! звичайно! звичайно!) до тебе спрямований хід, а він раптом, замість вивести до тебе, впирається в непроникну [ слів із 5 написано нечітко ] скелю «будь-ласка-не-приїзди», і мимоволі доводиться тією самою дорогою, яка так швидко була прокладена, [ одне слово написано нечітко ] повільно повертатися назад і засипати її всім тим, що я є. Загалом, це досить болісно, але навряд чи геть уже погано, якщо вистачає сил так докладно про це писати. Зрештою, з’являться нові ходи, копати старий кріт назвичаєний.

Куди гірше інше: з причин, які я, здається, учора позначив, наша зустріч була б дуже важлива. У цьому сенсі її нічим не заміниш, власне, тому-то я і засмутився через телеграму. Але хто зна, чи раптом у твоєму післязавтрашньому листі не знайдеться розрада.

У мене тільки одне прохання: у твоєму сьогоднішньому листі є дві дуже жорсткі фрази. Перша (а Ту nepřijedeš, ponevadž cekas, až to Tobĕ jednou bude nutné, to, abys přije [103] А ти не приїдеш, бо чекаєш, поки самій тобі не знадобиться приїхати ( чес. ). ) ще дещо як виправдана, але далеко не повністю, друга (Mĕj se pĕknĕ, Franku, а потім іде, щоб ти чула звучання всієї фрази: telegrafovat Ti ten falešný telegram nemá tedy smyslu, neposílám ho [104] Бувай, Франце. Тоді безглуздо відправляти цю нещиру телеграму ( чес .). . Навіщо ж ти іі таки відправила), це «Mejsepekne, Franku» не має взагалі ніякого виправдання. Такі ось фрази. Не могла б ти, Мілено, яким-небудь чином узяти їх назад, цілком однозначно взяти назад, першу, якщо завгодно, почасти, а другу цілком?

Батьковий лист я сьогодні вранці забув укласти в конверт, вибач. До речі, я до того ж випустив з уваги, що це перший лист за три роки, тепер тільки я розумію, як він на тебе вплинув. Але в силу цього, між іншим, і твій лист до батька стає набагато значніше, в ньому, напевно, було щось принципово нове.