Оксана Лущевська - Друзі за листуванням

Кораблі пливли бік о бік, діти заспокоїлися й тепер чекали на час виходу до омріяної галявини, де планувався пікнік.

Ерік перший зіскочив з корабля і, як справжній джентльмен, тепер подавав руку кожній дівчинці з табору «Далекоморський».

— Привіт! — обійняла товариша Лолі. — Як бейсбол, як нога?

— Гаразд, дякую! — сказав поспіхом, бо наступною вже вискакувала на трап Ксеня.

— Як же я радий тебе бачити, — почав Ерік, — а я ось, — він показав на ногу, — уже без милиць! Так краще, правда?

— О, ще запитуєш!

Галявина була спеціально облаштована для відпочинку на природі: й ігрові майданчики, і сітки для гри в м’яч, і шезлонги для засмаги, і столи для обіду, і навіть гойдалки.

— Може, хочеш у бейсбол зіграти? — допитливо глянув Ерік.

— Ще б пак! — гукнула Лолі. — Збирай команду!

— Я не тебе запитую… — зашарівся хлопчик.

— А-а-а, ну то я краще до тієї групи приєднаюся! — Лолі побігла, залишивши Еріка й Ксеню наодинці.

— Але я не вмію в бейсбол грати, зовсім!

— Я навчу!

Він пішов до корабля й за хвилину виніс набір для гри: пару біт і кільканадцять м’ячиків.

— Назва гри «бейсбол» походить від двох слів «база» та «м’яч», — почав Ерік. — Зазвичай у грі беруть участь дві команди по дев’ять гравців у кожній, але зараз тільки ти і я.

— Ну, так… — спантеличено погоджувалася з усім Ксеня.

— Бейсбол з’явився у США давним-давно: ще в дев’ятнадцятому столітті. Сьогодні в бейсбол грають у багатьох країнах. Але найпопулярнішою гра є в нас, і ще в Канаді, Мексиці, Австралії, Японії…

— То я й з Каталіною та Келі зможу грати?

— Атож, як навчишся, то збереш дівчачу команду! — усміхнувся хлопчик. — Мета гри — набрати якомога більше балів. Зараз ти кидатимеш м’яча й будеш беттером, що значить нападаючим, а я відбиватиму, тож буду пітчером, захисником! На рукавиці!

Ксеня стояла, тримаючи в руці невеликий білий м’яч, розміром з кулак. Ерік махнув на знак старту. Ксеня замахнулася, кинула м’яч і — Ерік миттєво відбив його.

— Ще! — гукнув хлопчик. — Доки не натренуєшся!

Ксеня кидала м’яч наскільки сили вистачало, аж втомилася.

— Тепер, — підійшов Ерік, — бери біту! Пильнуй уважно й відбивай!

— Я не впораюся… — почала Ксеня, але вже прямувала до місця захисника.

— Гоп! — махнув Ерік.

Дівчинка, на своє здивування, відбила м’яч з першого разу.

— Обід, обід! — підбігла до них цокотуха Лолі. — Як гра?

Ерік глянув на подругу.

— Я б сказав, що новачкам завжди фортунить! Але Ксеня й справді гарно грала.

Дівчинка запишалася сама собою, хоч і знала, що до справжньої гри ще далеко, але тепер вона хоча б знала деякі ази, а отже, почувалася впевненіше. Пили лимонад, їли гамбургери, весело розмовляли. Час летів…

— Я… я й не сподівався на зустріч аж до «Інтернаціонального дня», а тут… — о, який я радий! — розгойдував Ерік Ксеню на гойдалці край ріки.

— Навзаєм! — дівчинка летіла вгору-вниз. — Навзаєм! — тьохкало її серце.

Невдовзі капітан дав клич до відпливу і діти розділилися, хто до якого корабля.

— До зустрічі! — шепнув Ерік.

— Ви, мов молодята! — засміялася Лолі, проходячи повз.

— Ми — мов найкращі друзі! — кинув їй у відповідь хлопчик, вибігаючи на палубу.

Кілька днів вимокання в басейні зробили таки своє: Ксеня прокинулася хворою. «Що ж робити?» — хвилювалася вона, бо якраз ішла підготовка до свята, а її загін готував перший виступ — промову богів з Олімпу.

Ідея була захопливою й не потребувала особливих зусиль у підготовці. Ілона колись виступала в схожій постановці та й загалом була обізнана з темою, оскільки в Греції, за словами юної грекині, тема Олімпійських Ігор та богів завжди залишалася актуальною.

— Ми можемо, — розвивала вона ідею, — навіть конкурс рухливий оголосити. Мовляв, щоб визначити кращих атлетів. Нехай би хлопці позмагалися трохи! А тоді всім олімпіонікам, тобто переможцям, вручимо лаврові вінки. Хоча ні, лавру ми, певно, в Кароліні не знайдемо. Утім, з пальмового листя теж непогано вийде! А ще, найкращого оголосимо Зевсом!

— Чому? — запитала Йорі.

— Бо на честь Зевса Олімпійського в місті Олімпія, на березі річки Алфей, завжди влітку організовувалися ігри! Ти що, не читала ніколи?