Мері Блер - Ґолді у Страшному парку

Одного разу Єва гралася з Ґолді у своїй кімнаті, а у вітальні мама й тато дивилися телевізор. Раптом мама покликала доньку. Показували передачу про скульптури зі скла. Єву вразило, що скляні квіти й метелики мали такий вигляд, немов справжні.

З передачі стало відомо, що в місті, де жила Єва, незабаром мала відбутися виставка скляних скульптур.

А за кілька днів тато, повернувшись увечері з роботи, просто з порогу радісно повідомив:

— Я купив квитки на виставку «Живе скло». — І помахав у повітрі яскравими папірцями.

— О, нарешті ми побачимо ці чарівні скульптури! — заплескала в долоні мама.

Єва теж зраділа. Увечері, уже лежачи в ліжечку, дівчинка сказала Ґолді:

— А ти полетиш із нами на виставку скляних скульптур?

— Ну… — скривило носика лисеня. — Там буде дуже багато людей. Та й що там цікавого?

— Люди, звісно, не вміють творити дива, але іноді щось по-справжньому прекрасне створити можуть. Будь ласка, летімо зі мною.

Єва так палко вмовляла Ґолді, що пухнастий упертюх нарешті погодився.

На виставці і справді було дуже багато людей. Єва хвилювалася, коли б, бува, хто-небудь не побачив Ґолді. Але маленьке лисеня слухняно сиділо на її плечі, залишаючись невидимим.

Вироби зі скла були напрочуд прекрасні: яскраві букети, ніжні метелики, розкішні дерева. Роботи деяких майстрів вражали своїми розмірами — над глядачами височіли величезні кораблі під вітрилами й казкові за́мки.

В окремій залі були виставлені роботи художниці Крістал Гартлесс. Саме тут зібралося найбільше глядачів. Адже містянам цікаво було подивитися не лише на унікальні фігури зі скла, але й на саму мисткиню. Міс Гартлесс жила у великому будинку на пагорбі, на схилах якого розкинувся незвичайний парк. Вона не мала друзів, і ніхто ніколи не ступав за високу огорожу, яка надійно захищала її таємниці. Жителі містечка назвали це місце Страшним парком.

— Подейкують, — прошепотіла Єва так, щоб тільки Ґолді міг її почути, — що в парку міс Крістал немає жодного живого дерева. Але мені здається, що це неправда. Просто вона дуже загадкова, тож люди й вигадують.

Ґолді кортіло якнайшвидше побачити скульптури цієї таємничої жінки. Тому лисеня, залишаючись невидимим, злетіло над головами людей і вмить опинилося в залі з виробами міс Крістал.

Єва пішла за своїм крилатим другом. І завмерла на порозі. Усе тут було не таке, як в інших залах виставки. Стін, здавалося, не існувало — їх густо заплітали виноградні лози. Покручені гілки, різьблене листя, ґрона фіолетових ягід були зроблені зі скла, але мали такий вигляд, ніби вони справжні.

— Це диво! Просто неймовірно! Вони немов живі! Яка майстерна робота! — лунало звідусіль.

— Рушай у кінець зали, — нараз почула Єва схвильований шепіт лисеняти.

— Що ти там угледів?

— Сама побачиш.

Дівчинка пробралася крізь натовп відвідувачів виставки в кінець зали. Їй було цікаво, що ж привернуло увагу її крилатого друга.

На скляній гілці сиділа фіолетова кішка. Але не це вразило Ґолді, а тепер і Єву. За спиною скляної тваринки були… крильця кольорів веселки.

— Так це ж феріґард! — зойкнула дівчинка.

— Так, — злякано прошепотіло лисеня. — Це Флері — моя подруга.

— Значить, міс Крістал бачила Флері і зробила її фігурку зі скла.

— Дуже сподіваюся, що це так. А раптом вона зачарувала справжню Флері? — злякався малюк. — Тоді все інше теж справжнє…

Єва охнула. На гілках сиділо безліч птахів і дрібних тваринок, а в кутку примостився великий ведмідь.

— Ти зможеш зняти з них чари? — з тривогою в голосі спитала Єва.

— Тут особливе чаклування. Зняти його може лише той, хто створив. Я повинен потрапити в Страшний парк, — пробурмотів чарівний захисник.

— Я піду з тобою, — твердо мовила Єва. — Слід зрозуміти, хто зачаклував феріґарда й усіх тварин, і врятувати їх.

— Мені не потрібен захист такої маленької дівчинки, як ти, — усміхнулося лисеня.

— А я геть не впевнена в цьому, — заперечила Єва, кинувши погляд на скляну кішечку.

Ґолді хотів був вирушити до будинку міс Гартлесс простісінько з виставки. Але Єва не хотіла і слухати про це.

— Ти бачиш, що сталося з Флері? А вона ж так само, як і всі феріґарди, чарівний захисник. Не можна квапитися з цим. Спочатку треба обміркувати план.

Увечері Єва сказала батькам «на добраніч» і пішла до своєї кімнати. Тут на неї вже чекали Ґолді й Лонні. Лисеня нервово кружляло кімнатою, а цуценя стежило за ним і тихенько скавуліло.