Мері Блер - Ґолді у Страшному парку

— Зістрибуй!

Тієї ж миті він обсипав дівчинку золотими іскрами, і до неї повернувся звичайний розмір. А саме лисеня метнулося до кулі. Воно врізалося в скляну стіну. Куля гучно луснула, її поверхнею поповзли тріщини. А вже наступної миті вона розлетілася на скляні друзки.

Пес опинився на підлозі і здивовано роззирнувся. А лисеня нерухомим пухнастим клубочком упало коло нього.

— Ґолді! — перелякано скрикнула Єва, дивлячись на той клубочок.

Дівчинка безстрашно кинулася до свого друга й узяла маленьке тільце на руки.

— Хапай їх! — заверещала міс Гартлесс.

Але Флаффі не квапився виконувати наказ.

— Хто ти? — спитав він глухим голосом. — Де маленька Крістал?

— Це я, бовдуре! — роздратовано огризнулася міс Гартлесс і затнулася.

— Так, оце і є твоя маленька Крістал! — зі сльозами в голосі вигукнула Єва. — Вона виросла і стала лихою та жорстокою! Вона змусила тебе перетворити на скляні скульптури чимало маленьких звірят. І навіть феріґарда!

Флаффі не міг відвести очей від міс Крістал. Пес зрозумів, що його вже давно обманюють. Але найстрашніше для нього було те, що він став злодієм і заподіяв лихо багатьом істотам. Обернувшись до Єви, старий феріґард помітив нерухоме лисеня в її руках.

— Що ж я накоїв! — прошепотів добрий пес, і по його морді покотилися сльози.

— Флаффі! — запхинькала міс Гартлесс. — Хутчіше зроби їх скляними, і все в нас буде так, як і раніше.

— Хочеш, щоб усе було так, як раніше? — загарчав раптом пес. — Дзуськи! Я більше не слухатиму тебе. Ти була такою гарною маленькою дівчинкою. Чому ти стала лиходійкою?

— Недоумкуватий старий бовдур, — зло проказала міс Кріс­тал, — я прос­то порозумнішала! Коли б оце мале створіння не розбило кулю, ти завжди служив би мені. І я стала б найзаможнішою й найвідомішою у світі художницею.

Сказавши це, жінка метнулася до Єви й звела руку, щоб ударити Ґолді. Дівчинка притиснула малюка до грудей і заплющила очі зі страху. Тієї ж миті мляві крила Флаффі здригнулися, пес злетів і змахнув над міс Крістал лапами. Пролунав гучний виляск. Жінка злякано озирнулася на пса і… завмерла, перетворившись на скляну статую.

— Час мені виправляти свої помилки, — сказав старий феріґард.

Сказавши це, пес підлетів до Єви, обережно взяв Ґолді й зник.

Раптом пролунав дзвінок у двері.

Єва спустилася на перший поверх і відчинила. На порозі стояли її тато й Тоні.

— Єво, моя дитинко! — вигукнув містер Джонс і обійняв доньку. — З тобою все гаразд? Що сталося?

— Таточку, усе добре. Уже все скінчилося, — прошепотіла Єва. — Ходімо хутчій додому.

Містер Джонс узяв за руки Єву й Тоні, та утрьох вони поквапилися покинути Страшний парк міс Крістал, у якому справді не залишилося жодного живого дерева.

Удома тато спитав Єву:

— Розкажи тепер, що ж сталося в будинку міс Крістал?

— Я прокинулася вранці, а поруч нікого немає. Ви нагодилися, коли я саме зібралася йти додому. Отакої!

— Доволі дивно… — похитав головою тато. — Але головне, що тепер усе позаду. Тільки ти повинна пообіцяти мені більше ніколи не ходити в чужі будинки без дозволу. Домовилися?

Єва кивнула.

Флаффі надто довго просидів у скляній сфері, тому він майже роз­учився літати. Його крильця все ще залишалися тьмаво-сірими, але вони легко знайшли дорогу, адже це був шлях додому. Пес вирішив повернутися в місто феріґардів. Тільки тут він міг знайти відповідь на запитання, як усе залагодити.

Флаффі летів, притискаючи до грудей ледь живе тільце лисеняти. Крила й лапи старого феріґарда тремтіли від утоми. Нарешті серед хмар він побачив велику темно-синю хмару. Серце його радісно калатало. Сам лише вигляд рідної домівки повернув йому сили.

Місто чарівних захисників не було схоже на місця, де селилися люди. Над велетенською синьою хмарою висіли будиночки — різнокольорові кулі з хмар. А в самому центрі міста пурхали малюки феріґарди зі своїм Учителем — великим сніжно-білим котом.

Досить було Флаффі ступити на край хмари, як із маленьких кульок один за одним почали визирати феріґарди. Кого тут тільки не було! Цуценята й кошенята, поні і кролики, білочки й навіть ведмежа. Крилаті звірятка вилітали назустріч старому псу. Вони усміхалися до нього, як до давнього друга. Але, помітивши в його лапах Ґолді, багато хто злякано хмурився й рушав услід за Флаффі.

Так до центру містечка прибула вже ціла зграйка чарівних захисників.