Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

Його вдаваний інтерес до суспільних справ не зменшився, і він не втрачав жодної нагоди, щоб допомогти таким важливим діячам, як Стівен Гопкінз, Джозеф Браун та Бенджамін Вест у їхніх намаганнях підвищити культурний рівень міста, який тоді був значно нижчий, ніж у Ньюпорта, що славився своїм заступництвом над гуманітаріями. 1763 року Кервен допоміг Даніелю Дженкесу відкрити книгарню і звідтоді став її постійним відвідувачем, а також фінансово допомагав часопису Gazette, який виходив щосереди у будинку з головою Шекспіра. У політиці Кервен був палким прибічником губернатора Гопкінза у протистоянні з партією Ворда, чия основна сила була зосереджена у Ньюпорті, а його переконлива промова у Гакер-Голлі 1765 року проти відокремлення Північного Провіденса у Генеральній Асамблеї зіграла вирішальну роль у пом’якшенні упередженості городян щодо нього [116] Стівен Гопкінз та Семюел Ворд були великими політичними та особистими противниками упродовж 13 років після обрання Гопкінза губернатором 1755 року. Їхні суперечки були уособленням економічної та політичної ворожнечі між Провіденсом (який переважно підтримував Гопкінза) та Ньюпортом (який підтримував Ворда). 1765 року на чолі з Вордом Північний Провіденс на деякий час таки відділився, та через два роки Гопкінз та міська асамблея вирішили приєднатися назад до Провіденса. Гакер-Голл належав Джошуа Гакерові і був дуже популярним місцем для зібрань. . Проте Езра Віден, який пильно за ним спостерігав, скептично насміхався з цієї показовості і відкрито присягався, що це була лише маска для прикриття незвіданих справ, які були темнішими за пітьму Тартару. Юний месник почав ретельно досліджувати всі справи Кервена у порту, проводячи ночі біля причалів із плоскодонкою [117] Невеликий човник з пласким дном. напоготові й чекаючи, коли загориться світло у Кервенових складах, і плив назирці за невеликим човном, який іноді тихо вислизав униз затокою. Він також уважно стежив за потаксетською фермою, а одного разу його сильно покусали собаки, яких на нього нацькували старі індіанці.

1766 року із Джозефом Кервеном сталася вражаюча зміна. Вона була дуже раптова і спричинила багато розмов серед допитливих городян. Куди й поділося враження очікування й тривоги, а натомість з’явився погано прихований тріумфальний захват. Здавалося, Кервенові було важко стримуватися, щоб нікому не розповісти про те, що він відкрив, дізнався чи зробив, та, вочевидь, потреба тримати все в таємниці була більшою за його бажання поділитися радістю, бо він нічого нікому не пояснював. Після цієї переміни, що трапилася з ним на початку липня, зловісний дослідник почав приголомшувати людей тим, що володів такою інформацією, якою з ним могли б поділитися хіба що ті, кого давно не було серед живих.

Проте ця зміна жодним чином не вплинула на його нездорові таємні заняття. Навпаки, вони лише примножувалися, тож усе більше морських перевезень доручалося капітанам, яких Кервен прив’язував до себе страхом, як досі робив це загрозою банкрутства. Він зовсім відмовився від работоргівлі, стверджуючи, що прибутки від неї постійно падають. Кожну вільну хвилину він проводив на потаксетській фермі, проте час від часу ходили чутки, що його бачили в місцях неподалік від цвинтарів, тож ті, хто вмів порівнювати факти, сумнівалися, чи насправді змінилися звички старого торговця. Езра Віден, хоча його шпигунські вилазки були вимушено короткими й переривчастими через морські плавання, був достатньо злопам’ятний і наполегливий, чим відрізнявся від заклопотаних містян і фермерів, тож дослідив Кервенові справи до найдрібніших деталей.

Багато дивних маневрів старого крамаря із суднами сприймали як належне з огляду на неспокійні часи, коли кожен колоніст вважав своїм обов’язком опиратися положенням Акта про цукор, що перешкоджав великим перевізникам. У Нарраґансеттській затоці стали звичним ділом контрабанда й порушення закону, почастішали нічні розвантаження незафрахтованих кораблів. Та Віден, ніч за ніччю слідкуючи, як від Кервенових складів, що були розташовані в доках на Таун-стріт, непомітно відчалювали ліхтери [118] Різновид баржі — несамохідне вантажне однотрюмне судно, що потребує буксира. чи невеликі шлюпи, невдовзі переконався, що лихий відлюдень таким чином намагався уникнути не лише військових кораблів Його Величності. Ще до переміни Кервена 1766 року його кораблі були здебільшого навантажені закутими в кайдани неграми, яких перевозили вниз через затоку і вивантажували у невідомому місці на березі північніше від Потаксета, а потім переганяли вгору крутим схилом до Кервенової ферми, де й зачиняли у тій величезній кам’яниці зі щілинами замість вікон. Та після метаморфози все змінилося. Імпорт рабів припинився, а згодом Кервен облишив свої опівнічні плавання. Десь навесні 1767 року він став діяти інакше. Знову від темних мовчазних доків відчалювали ліхтери, але цього разу вони проходили вниз затокою трохи далі — можливо, аж до мису Немквет, де перевантажували товар із невідомих великих різнотипних кораблів. Тоді Кервенові моряки перевозили цей вантаж до звичного місця на березі затоки, сушею доправляли його до ферми і замикали у тих самих моторошний кам’яницях, де раніше тримали негрів. Вантаж складався здебільшого із коробок та валіз, більшість з яких були продовгуваті, важкі й підозріло схожі на домовини.