Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 01 [Hurtom.com]

АКАДЕМІЯ

НАУК

УКРАЇНСЬКОЇ

РСР

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ

УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ

УКРАЇНКА

ТОМ

1

ПОЕЗІЇ

київ

1975

Редакційна колегія:

Є. С. ШАБЛІОВСЬКИЙ (голова),

У 1

У 45

М. Д. БЕРНШТЕЙН, Н. О. ВИШНЕВСЬКА,

Б. А. ДЕРКАЧ, С. Д. ЗУБКОВ, А. А. КАСПРУК, П. Й. КОЛЕСНИК, В. Л. МИКИТАСЬ,

Ф. П. ПОГРЕБЕННИК

Редактор тому А. А. КАСПРУК

Упорядкування та примітки Н. О. ВИШНЕВСЬКОЇ

Редакція художньої літератури

(^) Видавництво «Наукова думка», 1975

Зібрання творів Лесі Українки у дванадцяти томах здійснюється за Постановою Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР від 17 липня 1970 р. «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки». До цього Зібрання входять поетичні, драматичні, прозові, літературно-критичні і публіцистичні твори письменниці, а також переклади, записи народної творчості, листи.

Дане видання є науково-критичне, розраховане на широке коло читачів. Порівняно з попереднім десятитомним виданням 1963— 1965 pp., воно доповнене новими матеріалами, зокрема перекладами, статтями, записами народної творчості та листами.

Принцип розташування матеріалу у виданні — жанрово-хронологічний: т. 1 — поетичні твори; т. 2 — поеми і поетичні переклади; тт. З—6 — драматичні твори; т. 7 — прозові твори, перекладна проза; т. 8 — літературно-критичні та публіцистичні статті; т. 9 — записи народної творчості. Пісні з голосу Лесі Українки; тт. 10—

12 — листи.

В основу подачі текстів кладуться останні редакції прижиттєвих публікацій, підготовлених до друку самою письменницею. Не друковані за життя Лесі Українки твори подаються за автографами.

Тексти супроводжуються історико-літературним та реальним коментарем. У примітках наводяться лише важливіші з початкових редакцій і варіантів, головним чином окремі строфи, опущені поетесою з остаточного тексту, чи такі, що зовсім не друкувалися.

Тексти подаються за сучасним правописом із збереженням всіх морфологічних та лексичних особливостей мови письменниці.

«Великі народні поети,— писав Максим Рильський,— промовляють за свій народ, говорять від його імені, але говорять своїм голосом, в усій неповторній красі свого обдарування, своєї культури» *. Такою є Леся Українка. Плине час, а з ним невпинно відбувається життєдайний процес все дальшого, все глибшого розкриття класичної спадщини. В. Г. Бєлінський зазначав, що великий поет «належить до явищ, які вічно живуть і оновлюються, не спиняючись на тій точці, на якій застала їх смерть; вони весь час розвиваються в свідомості суспільства» 1 1 В. Г. Б е л и н с к и й. Полноѳ собрание сочинепий, т. V. М., Изд-во AH СССР, 1954, стор. 555. .

Соціалістичний Жовтень, партія великого Леніна дали нове життя славним нашим попередникам. Вони стають сучасниками, більше того — нашими соратниками в боротьбі за перемогу соціалізму. «Яка нам співзвучна поезія Лесі Українки сьогодні! — захоплено писав Павло Тичина.— Як нам потрібна її гостра зброя в боротьбі проти ворогів людства, проти ворогів революційних завоювапь братніх вародів нашої Батьківщини й народів країн соціалістичного табору, проти підлих убивць прогресивних революційних діячів світу, проти загарбників, колонізаторів!.. Як нам потрібно сьогодні (і не тільки письменникам!) учитися у Лесі Українки вірному сприйняттю багатогранного життя, її новаторству, її умінню зберігати революційні традиції» 2 2 Павло Тичина. З минулого — в майбутнє. К., «Дніпро», 1973, стор. 8І2. .

Найскладніші філософсько-психологічні поеми, нечувані за силою почуття ліричні симфонії, геніальні драматичні твори — такі як «Кассандра», «Лісова пісня», «Камінний господар», «У пущі», «В катакомбах», «Оргія», «Блакитна троянда»...— все це шедеври світового значення. Відточена, воістину новаторська художня проза, глибокодумні літературно-критичні праці, високохудожні переклади перлин світової поезії, багатюща епістолярна спадщина — скрізь пульсує гаряча кров революціонера, патріота й інтернаціоналіста. Все це зльоти творчого генія, вищі за які важко собі уявити. «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте»,— писав Іван Франко,— Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини» '.