Говард Лавкрафт - Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

На той час Елізі Тіллінґаст виповнилося вісімнадцять, і вона отримала найкращу освіту, яку тільки міг дати їй батько. Вона відвідувала школу Стівена Джексона, що напроти Суду, а всіх тонкощів хатнього господарювання навчилася від матері, яка померла від віспи 1757 року. Вишивка, яку дев’ятирічна Еліза зробила 1753 року, досі зберігається в музеї Род-Айлендського історичного товариства. Після смерті матері вона практично сама вела господарство, їй допомагала лише одна стара чорношкіра жінка. Напевно, їхні суперечки з батьком щодо пропозиції Кервена були бурхливими, та про них не збереглося жодних записів. Достеменно відомо, що її заручини з молодим Езрою Віденом, другим помічником капітана на Кроуфордовому пакетботі Ентерпрайз, були розірвані, і що шлюб із Джозефом Кервеном відбувся сьомого березня 1763 року в Баптистській церкві у присутності найдобірнішого товариства з міської знаті, а церемонію провів Семюел Вінзор-молодший. У Gazette про цю подію була лише невелика замітка, та її вирізали чи вирвали з більшості примірників, що збереглися. Після довгих пошуків в архівах одного приватного колекціонера-пресофіла Ворд знайшов єдину копію, чудуючись із беззмістовної добірності мови:

«Увечорі минулого понедільника пан Джозеф Кервен, громадянин сього Міста, Крамар, узяв за жону панну Елізу Тіллінґаст, доньку Капітана Дьюті Тіллінґаста, Леді добропристойну й поштиву, яка прикрасить сей шлюбний Союз та примножить його Добробут».

Листування Дурфе та Арнольда, яке незадовго до перших звісток про його божевілля Чарльз Ворд відшукав у приватній колекції есквайра Мелвілла Ф. Пітерса на Джордж-стріт і яке охоплює цей і трохи раніший період, яскраво демонструє обурення городян цим непристойним шлюбом. Але не можна було так просто відкинути впливовість Тіллінґастів у суспільстві, тож у домі Джозефа Кервена знову почали з’являтися люди, які за інших обставин ніколи б не змусили себе переступити його поріг. Однак товариство так його остаточно й не прийняло, і від цієї вимушеної затії найбільше страждала його дружина, а проте стіну відвертого остракізму все ж було пробито. Напрочуд ґречне й уважне його поводження з дружиною здивувало і її саму, і всіх навколо. У новому будинку в завулку Олні більше не коїлося жодних моторошних речей, і хоча Кервен часто й подовгу затримувався на потаксетській фермі, куди його дружина ніколи не приїздила, та в цей період він значно більше, ніж будь-коли, скидався на нормального громадянина. Тільки одна людина виказувала неприховану ворожнечу до нього: це був юний штурман, чиї заручини з Елізою Тіллінґаст так раптово розірвалися. Езра Віден заприсягся відомстити і, незважаючи на тихий і спокійний характер, рішуче взявся за вистежування, яке не віщувало нічого доброго суперникові, що відняв у нього наречену.

Сьомого травня 1765 року народилася Анна, єдина донька Кервена. Її похрестив преподобний отець Джон Ґрейвз із Королівської Церкви, до громади якої подружжя увійшло невдовзі після весілля, щоб знайти компроміс між належністю до Конґреґаційної чи Баптистської церков. Запис про це народження, як і про шлюб за два роки до нього, вилучили з більшості копій церковних та міських метрик, де він мав би зберігатися, тож Чарльз Ворд з великими труднощами знайшов їх після того, як виявив запис про зміну прізвища вдови Кервена, що довів їхню кревність і викликав палкий інтерес, який призвів до божевілля. Властиво, запис про народження був знайдений дуже цікавим чином завдяки листуванню із нащадками лояліста доктора Ґрейвза, який забрав дублікати метрик, коли на початку революції покинув пасторат. Ворд вирішив спробувати цей шлях, оскільки знав, що його прапрабабця Анна Тіллінґаст Поттер була англіканкою [115] Лоялісти — британські колоністи Північної Америки, які зайняли під час Війни за незалежність США 1775–1783 років сторону метрополії, тобто виступали за збереження північноамериканських колоній у складі Сполученого Королівства. Оскільки пастор був лоялістом, то прихильно ставився до англіканців. .

Незабаром після народження дочки — події, яку він сприйняв з палкою радістю, що не було схоже на його звичну байдужість, — Кервен вирішив замовити свій портрет. Його намалював дуже обдарований шотландець на ім’я Козмо Александер, який на той час мешкав у Ньюпорті і який згодом став відомий як перший учитель Ґілберта Стюарта. Відомо, що він виконав портрет на стінній панелі у бібліотеці будинку в завулку Олні, та у жодному з двох щоденників немає навіть натяку на його подальшу долю. У той час ексцентричний алхімік був незвично задумливим і проводив майже увесь час на потаксетській фермі. Стверджували, що він постійно перебував у стані притлумленої гарячковості чи тривоги, ніби очікуючи якоїсь неймовірної події чи відкриття. Очевидно, велику роль в цьому відігравали хімія та алхімія, оскільки він перевіз на ферму більшість своїх книжок, які їх стосувалися.