Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).

Здесь есть возможность читать онлайн «Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1989, ISBN: 1989, Издательство: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», Жанр: Детская проза, Детские приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Що не кажіть, а бути п'ятикласником зовсім не те, що вчитися у четвертому класі. Особливо тоді, коли вам доручено шефство над другокласниками. Але як завоювати авторитет у цих впертих жовтенят? Може, показати їм, як ходять на руках? Чи навчити повзати по-пластунськи? А що як створити таємну організацію? Втім, не менш важливо, щоб тебе поважали ровесники. А для цього непогано б вміти завести чужий автомобіль або організувати шкільний театр, ну, хоча б плигнути далі за всіх. Словом, важка це справа — завоювати авторитет. А як цього досягти, ви і дізнаєтесь з повісті Ю. Єрмолаєва «Таємні шефи» та «Шкільних історій» Я. Раннапа.

Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання). — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Але підлога не провалювалася, і крила замість рук не росли. Тільки кров бурхала в скроні.

Вівіан дивилася на почервонілу Реет осудливим поглядом.

— «Цілковита відсутність громадянської мужності»,— процитувала вона вичитану десь фразу, що, як їй здавалося, пасувала сюди.

— Чи знаєш ти, що з тебе далі буде? Боягузливий арендар на околицях життя! — додала Вівіан.

Вона припустилася помилки, надавши слово Реет. Слід було б передбачити, що Реет не здатна нікого ганити. Вона здатна допомагати всім, ділитися останнім, але для таврування чиїхось вад їй бракує сміливості.

— Ти, Реет, зовсім неправильно розумієш дружбу,— сказала Вівіан.— Ти зараз вважаєш, що своєю мовчанкою робиш подрузі добру послугу, але це не так. Справжня подруга вчинила б навпаки. Справжня подруга сказала б Сілії, що розпускати плітки про інших негарно.

Реет іще дужче похнюпилася, немов їй було соромно, що вона не може бути справжньою подругою. Зате випросталася Сілія.

— Коли це я розпускала плітки?

Вівіан поблажливо посміхнулася:

— Запитай краще, коли ти цього не робила?

Але Сілія не збиралася так запитувати.

— Скажи конкретно: коли я розпускала плітки? — вимагала вона. Одночасно Сілія звелася на коліна і вперла руки в боки.

Вівіан поглянула на Ельві, потім на Ханнеса. Ні та, ні той не відповіли на її погляд. Ельві колупала пряжку пояска, а Ханнес так пильно дивився на суфлерську будку, наче з неї ось-ось повинен був хтось вилізти. Вівіан стало зрозуміло, що на цих двох сподіватися не варто. Вони були вже готові, як і Реет, зачинитися, наче равлик у своїй мушлі, ховати очі й ковтати слова. Довелося їй самій відповідати Сілії.

— Ну, не знаю,— мовила Вівіан,— якої ще конкретності тобі треба. Хто ж, як не ти, вчора кожному розпатякала, що Ельві й Ханнес гуляли у гайку попід ручку? Та ти ж, коли щось десь побачиш, то так і «ля-ля-ля-ля»!

Ельві зашарілася, Ханнес втупився поглядом у носаки своїх черевиків. Було схоже, що їм обом зараз дуже ніяково. Але тільки не Сілії. Вона рішуче сіпнула головою.

— По-перше, я не розпускаю пліток. Декому слід було б ретельніше добирати слова. І не патякаю я, а говорю. По-друге, далеко не кожному. Калле, я тобі казала?

Калле розвів руками. Йому про прогулянки у гайку нічого не відомо.

— Реет, а тобі я казала?

Реет швиденько похитала все ще похнюпленою головою.

— І мені теж не казала,— пригадав товстун Пеетер.— Що ж це таке, що мені ніхто нічого не каже? Я б теж пішов подивитися, як вони там гуляють попід ручку.— Пеетер склав губи бантиком і наставив до очей руки, наче дивився в бінокль.

Тут уже почалося не загальне пожвавлення, а просто галас, який буває на перерві.

— О, кохання мед солодкий! — продекламувала Сільві гугнявим голосом. Хтось дивувався, що і йому нічого не відомо про нову парочку. А ще хтось — там, позаду — завів глузливу пісеньку:

Наречена, ха-ха-ха,
Покажи нам жениха!

Щоки у Ельві палали полум'ям. Ханнес кусав губи. Хлопчина з усієї сили намагався вдавати, ніби ці балачки його зовсім не обходять, але в нього виходило не зовсім добре.

Вівіан кілька разів поплескала в долоні. Так роблять вчителі, і цей жест зовсім не пасував до піонерського збору, тим більше — до атмосфери взаємної довіри. Та все ж галас улігся настільки, що Вівіан вдалося висловити своє обурення:

— Та не в тім же річ, що Ханнес залицяється до Ельві! Як ви цього не розумієте? Де вони ходять, коли і як — це нас не стосується. Це — особиста справа кожного. Я завела про це мову тільки тому, що Сілія пусте плеще. Тому, що вона бере свої плітки з сорочого хвоста. Ну звідки вона знає, що робили Ельві з Ханнесом у гайку? Хіба вона за ними ходила?

— А якщо ходила? — єхидно запитав Калле.— Якщо ходила, стежила з-за кущів? Якщо бачила на власні очі? Тоді все гаразд?

Із кутка почулося глухе схлипування. Затим Ельві скочила на ноги і, не дивлячись ні на кого, швидкими кроками перетнула сцену. Ось вона розчахнула завісу, прослизнула в той отвір і наче за нею гналися побігла через зал.

Нараз підвівся і Ханнес. На краю сцени він озирнувся, гукнув:

— Ну, маєте, що хотіли, так?

І побіг слідом за Ельві.

Такого Вівіан не чекала.

«Ельві, Ханнес! — хотіла гукнути вона.— Куди ж ви? Чому ви тікаєте? Якщо комусь має бути соромно, якщо хтось і мусив би втікати, то це Сілія, а не ви!»

Та двері залу вже грюкнули. За хвилину Ельві та Ханнес будуть у роздягалці. Вдягтися, взутися теж недовго. Ні, цього допускати не можна. Коли кожен почне втікати зі зборів, то що ж тоді буде? Треба Ельві з Ханнесом повернути. Хоча б задля того, щоб вони затямили: боязкість свідчить про слабкий характер. Втеча — це не порятунок.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).»

Обсуждение, отзывы о книге «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x