Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).

Оскільки піонер нікому не бажає зла, ми з Кійліке вирішили про можливість навчання у сні не розповідати нікому. Але Кійліке слова не дотримав. Це видно з того, що увечері, коли я повернувся з волейбольного майданчика, хлопці нашої кімнати говорили про те, де б узяти магнітофон. А Каур пропонував усім купити в нього підручник англійської мови за 15 копійок, що, звичайно, було жартом.

Я дуже розсердився на Кійліке за те, що він без мене усе всім розповів. Я сказав:

— Оце я бачу, яке ти базікало! Чесне слово твоє — діряве! Що ж тепер буде із вчителькою англійської мови?

Кійліке відповів:

— Нічого з нею не станеться. Ми ж не будемо вчити англійську мову всю до краю. Ми будемо уві сні вивчати лише ті тексти, які нам задають. І це тільки підвищить успішність у нашій школі.

На це я не зміг нічого заперечити і приєднався до розмови про те, де дістати магнітофон. Звичайно, ми пригадали, що він є в школі, у шафі мовного кабінету, який ще називають лінгафонним [21] Лінгафонний — від грецьких слів лінгво (мова) і фон (звук). . Як на те, на магнітній стрічці записані для вивчення правильної вимови тексти з нашого підручника на ціле півріччя. І нові слова після кожного тексту — вчителька давала нам слухати їх на уроках.

Ми склали план операції, провели розвідку на місцевості й пішли дивитися, чи добре зачинена шафа у лінгафонному кабінеті. Двері шафи були замкнені, а Кійліке сказав, що він — син слюсаря й онук смичкового майстра і якщо якимось чином заглушити голос совісті, то двері довго не протримаються.

Тоді ми почали глушити голос його совісті. Каур сказав:

— Ми ж не красти прийшли. Позичимо на деякий час, і все.

Я сказав:

— Техніку слід використовувати на повну потужність.

Каур сказав:

— Брати для навчання наочне приладдя ніколи не заборонялося.

І так далі.

Коли це Топп, який дивився у вікно, сказав, що можна спитати дозволу у виховательки інтернату Рехеметс: он вона пішла з авоською, у бік магазину подалася. І в цю мить голос совісті Кійліке затих. Кійліке витяг з нагрудної кишені цвях із загнутим кінцем...

Для економії паперу я пропускаю те, як ми просто під полою притягли магнітофон до спальні, і продовжу від того, як уже настав вечір і відбій, котрий, згідно з розпорядком, настає в нашому інтернаті о двадцять другій тридцять.

Коли вихователька Рехеметс робила обхід і переконалася, що в нашій кімнаті все спокійно, ми знову повставали з ліжок. І Кійліке узяв п'ять сірників, пішов з ними в куток кімнати і сказав звідти:

— Кому щастя — тому й півень несеться. Тягніть! Хто витягне сірника з сіркою, може одразу лягати спати.

Оскільки мені одразу дістався сірник без сірки, решті хлопців уже не треба було тягти жеребок. Я мусив залишатися оператором біля магнітофона. Вони всі позалазили під ковдри, приказуючи: якщо комусь не щастить у жеребкуванні, тому пощастить у коханні, йшлося про мене, але мене це мало втішало.

І коли Топп просунув довгі ноги межи пруття спинки ліжка, Каур прикусив ріжечок подушки, а Кійліке виголосив, що вчення — світло, а невчення — темрява, я увімкнув магнітофон.

Жіночий голос читав і читав, ось уже «Lesson twenty three» [22] Урок двадцять третій. (Англ.) , і Кійліке заснув, а я почав усвідомлювати те, як мені не пощастило. І думати про те, що буде завтра, коли я не знатиму урока з англійської. А те, що я таки не знатиму, було вже ясно, бо я ж не вивчив жодного слова: сподівався на метод навчання уві сні.

Як каже наш класний керівник вчителька П'юкк, мозок людини в екстремальній ситуації працює з подвійною швидкістю. Так сталося й зі мною. Зосередившись, я зрозумів, що немає іншого способу врятувати мою, а разом з нею і середню успішність усього класу, як опанувати заданий на завтра текст із новими словами за прикладом моїх сусідів по кімнаті — уві сні.

Тоді я узяв з кишені Кійліке той зігнутий гвіздок і пішов спробувати, чи не вдасться відімкнути ним кабінет фізики, де можна було б пошукати якийсь пристрій для перемикання магнітофона без моєї участі.

Цвях підійшов і до цього замка. Я приніс до спальні електромагніт, проводи, мішечок дробу й ту машинку, що виробляє струм, коли її покрутити. Як із цього можна зробити перемикач, я не знав, а тут іще Кійліке своїм хропінням заважав мені думати, і я зацікавився: а чи не можна вгамувати це хропіння за допомогою електричної машинки? Тоді я вставив проводи межи пальцями на ногах Кійліке і крутонув ручку — просто так, для проби. Але це був нерозумний вчинок, бо Кійліке так сіпнув рукою, що перекинув мішечок з дробом, який лежав на тумбочці, і дріб посипався на магнітофон.