Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).

Нарешті настав і той день, про який говорила вчителька Кельдрік. На відкриті уроки до Тарістеської школи прибули вчителі з усього району. Піонервожаті теж зібралися. Вчителька Кельдрік узяла гостей під свою опіку й повела їх оглядати шкільні приміщення.

На честь важливої події Ільмар Кейбітс одягнув білу сорочку з накрохмаленим комірцем. Ясна річ, йому доведеться розповідати про нове в житті піонерської дружини. Найбільша новина — змагання за культуру поведінки. П'ять плюсів за добрий вчинок, п'ять мінусів — за негідний.

Вчителька Кельдрік мала рацію, коли вважала, що цей почин зацікавить її колег. Серед гостей справді виникло пожвавлення.

— Ага! Значить, коли дитина сказала «здрастуйте», вона заслуговує на цукерку? — каже піонервожата з хлоп'ячою стрижкою.— Хто ж це придумав?

Ільмар Кейбітс — сама скромність! — опускає очі. Вчителька Кельдрік не настільки скромна. «Знаходить той, хто шукає!» — проголошує вона і додає, що змагання — це основа піонерської роботи. Інші гомонять між собою тихіше. Юхан Салу нічого не може розібрати з їхньої розмови. Він стоїть навпроти дверей свого класу. Решта змовників розташувалася трохи осторонь.

Голова ради дружини крокує тепер перед групою гостей.

— Ось загін, який змагається найактивніше! — каже він і вказує на табель, де наполегливість десятого загону відображена у кривій лінії.

Гості зацікавлено підходять поближче.

Юхан Салу навшпиньках іде геть. Але він встигає почути голос піонервожатої із хлопчачою стрижкою:

— О! Щоб додуматися до цього, треба мати розумну голову!

Усі сміються.

Ільмар Кейбітс вдячно кланяється. Через свою скромність він не одразу піднімає очі. Він робить це лише тоді, коли напрочуд веселі гості йдуть далі.

У табелі щось змінилося. Ільмар бачить це одразу. В одному місці частина кривої лінії замазана білою гуашшю, до того ж з'явилося кілька сторонніх рисочок.

Коли Ільмар Кейбітс остаточно розібрався у цих доповненнях, він помітив, що тепер крива лінія діаграми читається як одне слово. На табелі змагання за культуру поведінки стоїть чітке і недвозначне: М У Р А .

Юхан Салу і Пауль Таммекянд нині живуть спортивним життям. Загін Кріймв'ярта викликав їхній загін на змагання з легкої атлетики. У програмі — десять видів. А в окремому пункті сказано, що участь у змаганні повинен узяти кожен член загону.

— Так ми ще вище піднімемо прапор масовості нашого спорту! — сказав, вручаючи виклик, Кріймв'ярт і стрельнув очима навсібіч: ану, чи звернули увагу на те, що він так сказав, як по писаному?

Отож тепер Салу і його друзі живуть під спортивною зорею. Юхан з Паулем взялися за справу так серйозно, що кожен викопав удома яму для стрибків у довжину. Бо у цьому виді саме на них двох покладали головну надію усі члени загону.

Юхан влаштував свою яму за домом, у оборі-загородці для худоби. Зрізав дерен лопатою, а потім ще й добре розпушив грунт. Грунт торф'яний і, приземляючись після стрибка, Юхан вгрузає аж по коліна.

Біля Таммекяндового дому грунт не такий. Довелося Таммекяндові принести від колгоспної циркулярки лантух тирси. Зате тут доріжка для розгону довша й рівніша.

Тепер щодня після школи Юхан Салу поспішає до обори. Перший його результат після доброго розгону— чотири метри сімдесят сантиметрів. Більше не виходить, хоч плач. Менше — будь ласка, без особливих труднощів. Виходити ж на змагання зі стрибунами Кріймв'ярта маючи таке досягнення — чотири сімдесят — звичайно, не можна. Як повідомила розвідка, ті приземляються десь біля позначки п'ять метрів.

Такі обставини змусили Юхана Салу прикріпити над столом, де він вчить уроки, плакат про волю до перемоги. Він десь читав, що таке моральне загартування має у спорті велике значення.

«П'ять метрів, або каліка!» — написав Юхан на аркуші плакатним пером «редіс». Це гасло тепер у нього весь час перед очима. Другий надзвичайний захід підготовки, вважає Юхан, має бути такий: слід опанувати теоретичні основи стрибання. У наш час навіть на фермі без науки не обійтися, не кажучи вже про стрибки.

Юхан махнув рукою на домашні завдання, перечитав старі підручники з фізики й замислився: а справді, що, так би мовити, дає стрибунові крила? Швидкість розгону— це дуже важливо. Без усяких сумнівів. Але розганятися ще швидше Юхан уже не може. Він і так біжить з усіх сил. Треба придумати щось інше.

І він таки придумав. Висота стрибка — адже це теж дуже важливо. Що вище ти стрибнув, то довше перебуваєш у повітрі, й інерція заносить тебе все далі. Інерція від швидкого розгону — ось що рухає тебе у повітрі.