Юрій Єрмолаєв - Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).

Ось воно в чому річ! Сиділи не так!

Юхан Салу зараз найголовніша людина в загоні.

Цілий тиждень і ще п'ять днів його слово — закон для всіх. Так вирішив загін.

Юхан своїм становищем задоволений. Щодня перед останнім уроком до нього приходить Марта Йиесаар і питає:

— Ну, Юхане, як справи сьогодні?

Юхан відповідає:

— Порядок. П'ять балів треба зняти, але це дрібниця. Скажу Камарікові, щоб він з'їхав по перилах, коли йтимемо до роздягалки.

Саме так відповідає Юхан Салу і краєчком ока поглядає на ямочки на щічках у Марти. Дуже гарні ямочки. І найгарніші очі у всій школі, це точно.

Інші теж підходять щодня спитати, як справи, але їм Юхан так докладно не пояснює. Хай не хвилюються. Він своє діло знає! Хіба не тому його визнали керівником і наділили такими великими повноваженнями? З Туртсом, правда, Юхан бесідує довше, хоч той і не питає, як справи. Туртс дме в кулак, наче грає на тромбоні:

— Бу-бу-бу! Ту-рудут-тух! Слух-хай! Чи не можна зробити Пайкре маленьку гіперболу? Будь ласкавий, подивися там на свою сьогоднішню бухгалтерію. Бу-рум-ту-ру! Сьогодні вранці Пайкре запхнув свої старі черевики під моє ліжко, і мені влетіло. То тепер я залюбки зробив би Пайкре гіперболу!

«Зробити гіперболу» мовою Туртса означає, що він спокійнісінько підходить до своєї жертви і зненацька, блискавично нахилившись, хапається за носок свого черевика. Це відомий фокус. Усі знають, що він схопиться за власну ногу. Але все одно усі лякаються. Коли височенний Туртс «робить гіперболу», мимоволі виникає відчуття, ніби просто на тебе падає дерево.

Юхан Салу зазирає до свого записника і каже, що зараз «робити гіперболу» не слід. Бо це некультурно. За це чергова бригада Кійбітса дасть мінус п'ять балів, це точно. Сьогодні ми не можемо собі цього дозволити. Завтра — інша річ. Завтра можна «зробити гіперболу» і Пайкре, і Кріймв'яртові. Бо завтра будуть потрібні саме мінуси.

Мінуси й плюси наприкінці кожного шкільного дня записують до відповідного табеля. Під диктовку чергової бригади це робить Юхан Салу: у нього тверда рука. Ці табелі висять біля дверей кожного класу. Запис робиться так: мінуси й плюси і підсумовують. Коли, наприклад, у сумі залишається плюс десять балів, Юхан у графі відповідного дня відраховує десять клітинок угору. І там ставить маленький хрестик. Цей хрестик з'єднує з хрестиком попереднього дня. У Юхана тверда рука, йому навіть лінійка не потрібна. Накреслені лінії показують, як ідуть справи з культурою в класах. Коли лінія йде вгору — все гаразд. Коли вона пірнає вниз — значить, перемагає безкультур'я. «Тоді всі повинні вживати заходів!» — каже Ільмар Кейбітс.

Це він, голова ради дружини Ільмар Кейбітс придумав змагання з культури поведінки. Йому останнім часом ніби щось пороблено: усе хоче придумувати сам. Ніби не чув, що одна голова — добре, а дві — краще. Не кажучи вже про декілька.

Кожен середньо-культурний вчинок дає плюс п'ять балів. Кожен середньо-некультурний — мінус п'ять. Жодному загонові це змагання не сподобалося. Марта і кілька дівчаток із шостого класу пішли сказати про це вчительці Кельдрік. Вона вже два місяці виконує обов'язки старшої піонервожатої. Але дівчата нічого не встигли до пуття пояснити. Як тільки вчителька Кельдрік зачула назву змагання, вона сказала, що піднімати культуру справді необхідно. І додала, що Кейбітс — прогресивно мислячий учень, а змагання — основа піонерської роботи. А на завершення висловила задоволення: мовляв, скоро у школі буде день відкритих уроків, і вчителі з сусідніх шкіл зможуть на власні очі побачити, які цінні ініціативи з'являються в піонерській дружині Тарістеської школи.

Після цього вже ніхто не наважувався опиратися новому змаганню. За два дні біля дверей кожного класу з'явилися табелі, суддівська бригада отримала від Кейбітса інструктаж: за що давати плюси, за що — мінуси. І змагання почалося.

Уже п'ять днів тривала боротьба за культуру поведінки. Найактивніше її повів десятий загін — Юхан Салу та його друзі. Схоже на те, що для них уже немає нічого важливішого від культури поведінки. Через це Ільмар Кейбітс часто зупиняється біля табеля десятого загону. Не можна сказати, що їхня діаграма стрімко йде вгору. Коли чогось досягне загін одного дня, то наступного дня втрачає. Але їх це не бентежить. На третій день крива культури поведінки знову йде вгору.

Саме це й подобається авторові ідеї Ільмарові. Уперті, наполегливі люди в десятому загоні. Вони прагнуть стати кращими.