Мері Додж - Срібні ковзани

Рафф Брінкер і його дружина багато років безбідно живуть в Амстердамі. Це вірне подружжя так само безхитрісне й чесне тепер, у щасливі роки, яким воно було в найпохмуріші свої дні. Неподалік від своєї старої хижки вони побудували павільйон і часто вирушають туди з дітьми й онуками погожими літніми днями, коли латаття велично піднімає над водою свої віночки.

Історія Ганса Брінкера була б розказана лише наполовину, якби ми, залишаючи його, не помітили поруч із ним Гретель. Мила, моторна, витривала маленька Гретель! Хто вона тепер? Запитайте старого лікаря Букмана — він скаже, що вона найкраща співачка і найчарівніша жінка в Амстердамі! Запитайте Ганса й Анні — вони запевнять вас, що вона найкраща сестра на світі. Запитаєте її чоловіка — він скаже вам, що вона найвеселіша і найніжніша дружинонька в Голландії. Запитайте тітоньку Брінкер і Раффа — їхні очі заблищать радісними слізьми. Запитаєте бідняків — і повітря задзвенить від їхніх вдячних слів.

Але, якщо ви забули про крихітну фігурку, що тремтіла й плакала на горбку перед будинком Брінкерів, розпитайте ван Глеків: їм, мабуть, довіку не набридне розповідати про милу дівчинку, яка завоювала срібні ковзани.

Мейнгеєр — пан.

Зомергейс — літній будиночок; павільйон, у якому влітку відпочивають, але не живуть.

Трексгейти — судна, що плавають по каналах. Деякі трексгейти завдовжки сягають більше тридцяти футів. Вони схожі на теплиці, поставлені на баржі, і тягнуть їх коні, що йдуть берегом каналу. Трексгейти мають два відділення: перший і другий класи, і коли вони не надто перевантажені, пасажири почуваються тут, як удома: чоловіки палять, жінки плетуть або шиють, а діти бавляться на невеличкій верхній палубі. Багато з цих суден ходять під вітрилами — білими, жовтими або шоколадними. Шоколадного кольору вони набувають, коли задля їх більшої міцності тканину просочують настоєм із дубової кори. (Прим. автора.)

Бургомістр — міський голова.

Стейвер — дрібна мідна монета.

Людвіг, Гретель і Карл — німецькі імена; дітей так назвали на честь німців — друзів їхніх батьків. Голландською ці імена звучать як Лодвейк, Грітьє та Карел. (Прим. автора.)

Мевроу — пані.

Staccato — уривчасто (музичний термін).

Юфроу — панночка; більш шаноблива форма звертання — йонгфроу. (Прим. автора.)

Квартьє — дрібна срібна монета.

Мітенки — рукавички без пальців.

Вроу — дружина.

Гульден — велика срібна або золота монета.

Меєстер — лікар.

Ай — рукав Зейдер-Зее. (Прим. автора.)

Так жартівливо називають англійців. Прізвисько походить від памфлету Дж. Арбетнета «Історія Джона Буля» (1727) про простакуватого англійського фермера.

У цій книзі всі відстані подано в англійських милях (1,6 км). Голландська миля у чотири рази довша. (Прим. автора.)

Санта-Клаус в Америці та святий Ніколаас у Голландії — казкові образи. Під час зимових свят вони виконують роль нашого святого Миколая.

Пілігрими — тут: перші голландські переселенці в Америку.

Хоча захоплення тюльпанами не набуло в Англії такого поширення, як у Голландії, ця квітка незабаром стала предметом спекуляції і досить дорого цінувалася. У 1636 році тюльпани продавалися на Лондонській біржі. Ще 1800 року за цибулину зазвичай платили по п’ятнадцять гіней. Бен не знав, що у його час один тюльпан із цибулиною, названий «Фанні Кембл», у Лондоні було продано за сімдесят з гаком гіней. Маккей у своїх «Записках про народні омани» розповідає кумедну історію про одного англійця-ботаніка, що випадково побачив тюльпанову цибулину в теплиці якогось заможного голландця. Не маючи поняття про її цінність, ботанік вийняв складаного ножа і, розрізавши цибулину навпіл, з великим інтересом узявся її досліджувати. Але раптом з’явився власник цибулини і люто накинувся на ботаніка, запитуючи, чи знає він, що робить.

«Знімаю шкірку з вельми цікавої цибулини», — відповів учений.

«Хондерт дейзент дейвель! (Сто тисяч чортів!) — закричав голландець. — Адже це «Адмірал ван дер Ейк»!»