Мері Додж - Срібні ковзани

Здесь есть возможность читать онлайн «Мері Додж - Срібні ковзани» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2009, ISBN: 2009, Издательство: Країна Мрій, Жанр: Детская проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Срібні ковзани: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Срібні ковзани»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Улюблена з дитинства повість Мері Мейп Додж про казкову Голландію — країну тюльпанів і гребель, де взимку всі катаються на ковзанах, а на Різдво трапляються дива. Цей твір перекладений багатьма мовами і відомий в усьому світі. Розповідаючи зворушливу історію з життя голландських школярів минулого століття, письменниця запрошує у захопливу подорож країною, наводить цікаві відомості з географії та історії Голландії, описує звичаї жителів цього самобутнього краю.
Для дітей середнього шкільного віку.

Срібні ковзани — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Срібні ковзани», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Футляр для ковзанів був обтягнутий червоним сап’яном і прикрашений сріблом. І він був такий гарний, що, якби фея дмухнула на його малесенького ключика або сам Дід Мороз розмалював його чудесними візерунками, він і то не став би кращим. Блискучими літерами на кришці було написано: «Найспритнішій». Усередині футляр було обтягнуто оксамитом, а в одному кутку на ньому витиснене прізвище й адресу фабриканта.

Гретель подякувала Пітерові з притаманною їй простотою. Дуже задоволена й збентежена, не знаючи, що їй ще зробити, вона взяла футляр і уважно оглянула його з усіх боків.

— Його зробив мейнгеєр Бірмінгам, — сказала вона трохи згодом, червоніючи й тримаючи футляр перед очима.

— Бірмінґем! — підхопив Ламберт ван Моунен. — Так, це назва одного міста в Англії. Дай мені глянути… Ха-ха-ха! — засміявся він, повертаючи відкритий футляр до світла. — Не дивно, що ти так подумала, але ти трохи помилилася. Футляр було зроблено в Бірмінґемі, а прізвище фабриканта витиснено маленькими буквами. Гм! Вони такі дрібні, що я нічого не розберу.

— Дай-но я спробую, — сказав Пітер, зазираючи через його плече. — Ех ти, та їх чітко видно! Бачиш літери: «Т» і «X»… Ось «Т»…

— Чудово! — вигукнув Ламберт. — Якщо тобі так легко прочитати це, ми тебе послухаємо. «Т» і «X», а далі що?

— «Т. X.»… «Т. X.»… А! Томас Хіґс — тепер зрозуміло, — відповів Пітер, дуже задоволений, що зумів нарешті розібрати це ім’я, але відразу ж похопився, що він і Ламберт поводяться досить безцеремонно, і повернувся до Ганса.

І тут Пітер сполотнів. «Що з ними сталося, з цими людьми?» — подумав він. Рафф і Ганс підхопилися з місця й дивилися на Пітера в нестямі від радості й подиву. Гретель, здавалося, збожеволіла. Тітонька Брінкер металася по кімнаті з незапаленою свічкою в руках і кричала:

— Гансе, Гансе! Де твоя шапка? Ох, меєстере! Ох, меєстере!

— Бірмінґем! Хіґс! — викрикував Ганс. — Ви сказали — Хіґс! Ми його знайшли! Біжу негайно!

— Бачите, молоді люди… — заторохтіла тітонька Брінкер, ледве переводячи дихання і хапаючи з ліжка Гансову шапку, — бачите, ми знаємо його… він наш… ні, не наш… я хочу сказати… Ой, Гансе, біжи до Амстердама, негайно біжи!

— Добраніч… — задихаючись, мовив Ганс, сяючи від несподіваної радості, — добраніч… Даруйте мені, я маю бігти… Бірмінґем… Хіґс… Хіґс… Бірмінґем… — І, вихопивши шапку в матері, а ковзани в Гретель, він вибіг геть із будиночка.

Що ще могли подумати хлопчики, як не те, що вся родина Брінкерів раптово збожеволіла?..

Вони зніяковіло попрощалися й зібралися йти. Але Рафф зупинив їх:

— Цей Томас Хіґс, молоді люди, це один… Одна особа…

— А! — мовив Пітер, переконаний, що Рафф з-поміж усіх найбожевільніший.

— Так… Одна особа… Один… Гм!.. Знайомий. Ми думали, він помер. Сподіваюся, це та сама людина. Це в Англії — так ви сказали?

— Так, тут написано Бірмінґем, — відповів Пітер. — Очевидно, це той Бірмінґем, що в Англії.

— Я знаю цю людину, — сказав Бен, звертаючись до Ламберта. — Від його фабрики до нашого будинку й чотирьох миль не буде. Дивна людина… Усе мовчить, як устриця — зовсім не схожий на англійця. Я не раз бачив його. Серйозний такий, із дуже гарними очима. Якось він до дня народження Дженні зробив на моє замовлення чудовий футляр для письмового приладдя. Він виготовляє гаманці, футляри для підзорних труб і всілякі вироби зі шкіри.

Бен говорив англійською, тому ван Моунен переклав його слова для всіх зацікавлених осіб, відзначивши про себе, що ні Рафф, ні його вроу, здається, аж ніяк не почувались нещасними, хоча Рафф увесь тремтів, а очі в тітоньки Брінкер були повні сліз.

* * *

Можете мені повірити, лікар від слова до слова вислухав усю історію, коли пізно ввечері приїхав разом із Гансом до Брінкерів.

— Молоді люди пішли вже давно, — сказала тітонька Брінкер, — але, якщо поквапитися, їх неважко буде відшукати, коли вони повернуться з лекції.

— Це точно, — промовив Рафф, кивнувши, — вроу завжди влучає в самісіньку ціль. Добре б, мейнгеєре, побачити молодого англійця раніше, ніж він забуде про Томаса Хіґса. Знаєте, це ім’я легко вислизає з пам’яті… Неможливо утримати його ні на хвилину. Воно раптом налетіло на мене й ударило, як копер палю, а мій хлопець записав його. Так, мейнгеєре, на вашому місці я поспішив би поговорити з англійцем: він багато разів бачив вашого сина. Подумати тільки!

Тітонька Брінкер підхопила його слова:

— Ви легко впізнаєте хлопчика, мейнгеєре, — він в одній компанії з Пітером ван Хольпом, а волосся в нього в’ється, як у іноземців. І ви послухали б, як він говорить: так голосно, так швидко, і все англійською! Але для вашої честі це не завада.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Срібні ковзани»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Срібні ковзани» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Срібні ковзани»

Обсуждение, отзывы о книге «Срібні ковзани» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x