Антология - Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Здесь есть возможность читать онлайн «Антология - Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Литагент Фолио, Жанр: Проза, Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон». Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.

Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст. — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Так сказав стрілець, як виходив з дому. Куди ж він пішов?

Пішов до джерела при камінній печері. Йому тепер ясно стало, що царівна – чарівниця, що то вона йому таке нещастя скоїла. А тепер він її застрілить, як вона синів йому віддати не схоче.

Дарма чекав стрілець при джерелі два дні і дві ночі. Царівна не явилась. Сумний, тяжко сумний вернув стрілець додому. Куди йти? Що почати? Де порадоньки шукати?

В хаті жінка ходила мовчки від кута до кута і поглядала на мужа, що сидів при столі, сперши голову на руку. Вони обоє боялись говорити до себе, тихо було в хаті. А донечка Любка, перше така веселенька, сиділа тепер смутна в куточку, в очах сльози, не бавилась, а поглядала з тривогою на батька і матір. Нема братчиків, нема з ким бавитись.

– Ах, мій мужу, – сказала раз жінка, – чому ти мені не сказав нічого про тую царівну, що бачив при джерелі?

– А ти, моя жінко, чому мені нічого не сказала про свій сон вночі і про Красноворонку? Не був би я синів своїх втратив.

Та що помогло сперечатись? Серце боліло і в батька, і в матері; одне другого звинувачувало, одне другому вже тепер не вірило, а синів як нема, так нема.

Минуло багато літ від тої пригоди. Любка вже виросла на гожу панночку. Про братів вона не забувала – все мала надію, що вони колись до неї вернуть, що вона їх побачити мусить. Але брати не вертали.

– Не вертають брати до мене, піду я до них, – сказала собі раз Любка і постановила справді пуститися в дорогу відшукати братів.

Мати спиняла, пустити не хотіла.

– Стратила вже синів, не хочу тебе стратити, доню, єдина моя розрадо, єдина моя потіхо. Ти світу не знаєш; ні, не хочу, не пущу.

Але донька як стала просити, як стала благати, так мати не втерпіла, позволила.

Отець і мати поблагословили Любку на дорогу. Пішла Любка на захід сонця, бо в ту сторону полетіли були її брати.

Йде, йде цілу днину, а надвечір прийшла до хатини в лісі. Дивиться у віконце, а там стіл дубовий, на нім горить свічка, а при столі сидить старець з білою, як сніг, бородою і читає грубу-прегрубу книжку.

Дівчина боялась стукати у віконце, але ще більше боялась темної ночі в лісі.

Відважилась застукати у віконце.

Старець відложив книжку, встав від стола, вийшов і отворив сінешні двері.

– Хто то до вікна мого стукав? – запитав він спокійно, поважно, але не гнівно.

Любці легше на серці зробилось.

– Я заблукала в лісі і не знаю дальше дороги, – сказала вона тихо.

– Ходи ж до хати, переночуєш у мене, а завтра підеш в дальшу дорогу.

Любка увійшла у хатину, а старець спитався:

– Скажи мені, доню, куди ти йдеш і за чим; а може, я раду тобі дам.

– Я йду братів своїх шукати; вони тепер жиють десь в горах зачарованими орлами.

– От добре, доню, що ти до мене зайшла. Бо мусиш знати, що я король над всіма маленькими пташками; завтра рано свисну, вони всі позлітаються, а може, котрий з них знає, може, що чував про твоїх братів-орлів.

Любка і втішилась, і здивувалась.

– То ви король над пташками? – спитала вона. – Як же то може бути? Розкажіть мені, бо я дуже цікава.

– Так, моя доню, я король над всіма дрібненькими пташками, мій середущий брат панує над всіма середущими птицями, а найстарший брат має під собою самі найбільші, як бузьків, орлів, чаплі, струсів і т. д. Спершу жили всі птахи між собою в згоді, але потім одні на других зачали нападати, одні других вбивати. І настала межи ними незгода, настала ворожнеча, боязнь і тривога. Зібрались пташки найменші, що терпіли від середущих і найбільших, і постановили боронитися разом, спільними силами проти нападистих птахів більших. Зібрались середущі, що терпіли від найбільших. Прийшли вибирати короля, що повів би їх на війну, та ніхто з них не мав охоти бути королем. Вкінці вибрали сокола. Зібрались вкінці і найбільші птахи та задумали ще гірше, ніж перше: нападати на середущі та найменші птахи. Та вибрали вони собі королем орла, та назвали його царем всіх птиць.

В той спосіб зробилися між птахами три великі громади: громада птахів найменших, громада птиць середущих, третя громада птахів великих.

В громаді пташків найменших нема короля: вони вибирають собі на раді що кілька літ одного пташка своїм старшиною. Кожний рід пташат вибирає собі послів і висилає їх на раду, де радять над спільними справами і установляють для цілої громади закони; старшина зі своїми найвищими урядниками, міністрами має лише дбати про те, щоби ті закони виконували. Кривди не має тут жоден рід пташків: всі живуть під однаковими правами, всім дається рівна справедливість.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.»

Обсуждение, отзывы о книге «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x