Антология - Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Здесь есть возможность читать онлайн «Антология - Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Литагент Фолио, Жанр: Проза, Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон». Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.

Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст. — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Настала велика радість в золотоверхих княжих палатах, всі раділи, а найбільше блазень. Він приспівував:

Щира любов, дитя гоже,
Все на світі переможе;
Навіть і горду царицю
Навчить їсти киселицю…

Остап Василенко

(1867–1931)

Справжнє прізвище – Остап Макарушка. Народився в м. Яворів на Львівщині. Закінчив Львівський університет 1894 р., потім учителював у Львові та Коломиї, а з 1910-го став директором Львівської жіночої учительської семінарії.

Остап Василенко – відомий мовознавець і педагог, автор підручників з античних мов. Писав також критичні статті й оповідання.

Казка про трьох братів-орлів і четверту сестричку Любку

Було то дуже а дуже давно: ще тоді, як в нас зими не знали, поля не орали, дерев не садили, бо земля сама родила, як в нас ще ані жовнірів, ані суддів, ані адвокатів не було, бо люди землі не ділили, на чуже не нападали, воєн не провадили, в згоді і спокою жили, мов в одній родині. Прекрасні ліси чатинні і листкові, вічнозелені, пристроювали землю. В лісах тих звірини було доволі, а звірята і пташки тоді ще говорити вміли.

На зеленій поляні, серед віковічного лісу, стояла хатина, а в тій хатині мешкали чоловік і жінка. Було в них четверо дітей; три синочки-соколоньки: Богдан, Володко і Роман, а четверта донечка-горличка, Любка. Щаслива то була родина: життя їм плило, як в раю. Батько виходив щоднини полювати: візьме лук на рамено, вложить стріли в сагайдак та блукає лісами; увечері вертає з убитою дичиною; мати трудилася дома, а діти бігали цілими днями по гаю та збирали ягоди та лісні горіхи.

За тим лісом-пралісом було велике багно, а в тім багні на самім дні сиділа стара-престарезна баба Морана і радила раду з відьмами, чарівницями та старими чортами. Страшна була баба Морана; її ніхто не бачив ще, а всі знали, як вона виглядала: суха, мов тика, запалі, в глибоких ямах очі світили порохном; довге, розхристане волосся, пальці на руках, мов ті зубці в граблях; крила при раменах; чорним плащем оповита і чорна хустка в руках. Куди пролетить, куди хусткою повіне, там люди вмирали, мов мухи, птахи і звірята падали, води псувались, а ліси всихали.

Бабу Морану гнівало дуже, що люди на землі живуть праведно і в згоді. Кілька разів пробувала вона людей порізнити, так ні, не вдавалось: і сама вилізала з багна, пакостила людям, і чортів, і опирів, і відьм, і чарівниць посилала, і навіть тую Бабу Ягу, що вічно в пеклі з чортами сварилась і все на своїм поставити мусіла, – та дарма: люди все були праведні, добрі, згідливі.

Одного дня зібрала Морана раду: сама сіла на престолі з дубового порохняка, а тьма-тьмуща злих духів і відьом окружила її зі всіх сторін. І Морана сказала:

– Віднині будемо інакше до роботи братися. Досі хотіли ми зіпсувати всіх людей нараз, і нам не вдавалось. Зачнім тепер псувати одного чоловіка по другім, одну родину за другою, ачей діпнемо свого. Зачнім від тої родини, що мешкає в хатині на поляні серед нашого лісу. Я була там вчора: жиють, мов ангели, в згоді, любенько. І вони так, як всі люди, служать доброму Богові, а нам не служить ніхто. А однак ми мусимо мати таких людей, котрі би за життя нам служили, а по смерті до нашого темного царства приходили. Треба лише до себе людей принадити, треба їм якусь розкіш показати, якої вони досі не знають. Мені така думка прийшла до голови: люди тепер всі межи собою рівні. Обіцяймо одному з них запанувати над іншими, обіцяймо йому багатства, достатки, силу надлюдську, а певно він стане нашим слугою. Чи чарівник Хвостатий є тут?

– Тут! – храпливо крикнув чарівник.

– Перемінися в лиса, – приказала Морана.

З чарівника Хвостатого зробився лис.

– Побіжиш в ліс на схід сонця і станеш при крислатім дубі; там відпочивати буде стрілець з поляни; тебе він побачить, але стріляти не буде, бо він лисів не стріляє. Спека буде велика – йому пити схочеться. Заговори до нього облесно, так, як лис уміє; скажи йому, що ти знаєш джерело зимної, погожої водиці. Над джерелом в камінній печері я на вас чекати буду, перемінена в молоду, гарну царівну.

Красотою і багатством приваблю його так до себе, що він все зробить, що я йому скажу. Виведу його з лісу, покажу йому кришталеву палату, що в горах на захід сонця блищить, приобіцяю, що палата тая буде його, що вся земля довкола зі всіма людьми і всім, що на ній є, буде його, коли він мені одно маленьке бажання сповнить. Я йому скажу, що мені дуже подобалася пташка-красноворонка, і попрошу його, щоби він одну таку птичку застрілив і приніс мені над джерело при камінній печері. І він так зробить: застрілить красноворонку, прийде з нею над джерело, але мене там не буде, тож він верне з птичкою додому. А ще йому закажу жінці про мене споминати, бо все було б надармо.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.»

Обсуждение, отзывы о книге «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x