Шодерло Лакло - Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Невже ж видовище, заради якого ви жадібно поспішаєте до театру, якому ви так палко аплодуєте, уявляється вам менш захоплюючим у житті? Ви ж із захватом вслухаєтесь у почуття чистої та ніжної душі, що страшиться бажаного для неї щастя і не перестає оборонятися навіть після того, як вона припинила опір. Чи не такі ж дорогоцінні ці почуття й для того, хто є винуватцем їх появи? Але саме такі чудові розкоші, дарує мені щоденно це божественне створіння. А ви докоряєте мені за те, що я ними насолоджуюся! Ах, занадто скоро настане час, коли, принижена своїм падінням, вона стане для мене лише звичайнісінькою жінкою.

Але, кажучи про неї, я забуваю, що зовсім не збирався вам про неї говорити. Якась незрозуміла сила приковує мене, безупинно повертає до неї навіть тоді, коли я її ображаю. Відженімо ж небезпечні думки про цю жінку. Мені потрібно стати самим собою, щоб заговорити на веселішу тему. Йдеться про вашу підопічну, ту, що нині потрапила під мою опіку, і сподіваюся, що тут ви віддасте мені належне.

Оскільки за останні декілька днів моя ніжна святенниця почала поводитися зі мною дещо краще, і, отже, мені не довелося так багато займатися нею, я помітив, що маленька Воланж і справді дуже гарненька.

Тут я зміркував, що закохатися в неї, подібно до Дансені, було б дурістю, але принаймні, з мого боку не менш безглуздо не розважитися з нею, бо я у своїй самотності дуже потребую розваги. Справедливим здавалося мені також винагородити себе за клопіт, якого вона мені завдає, окрім того, я згадав, що ви мені пропонували її ще до того, як у Дансені з’явилися якісь домагання. І я вважаю, що маю деякі підстави претендувати на добро, яким він заволодів лише внаслідок моєї відмови та зневаги. Гарненьке личко юної особи, її ротик, такий свіжий, її дитячий вигляд і навіть сама незграбність – усе це утвердило мене в моїх мудрих роздумах. Я вирішив діяти відповідно до них, і зроблене мною увінчалось успіхом. Ви вже, напевно, прагнете вгадати, які засоби обрав я, щоб так хутко підмінити так ніжно коханого обранця, які способи зваблювання понад усе підходять для такого віку і недосвідченості. Не завдавайте собі клопоту, ніякого зваблювання не було. Тоді як ви, вправно користуючись зброєю своєї статі, перемогли завдяки хитрості, я, повернувши чоловікові його незаперечні права, підкорив силою. Упевнений, що заволодію здобиччю, якщо зможу її наздогнати, я застосував хитрість лише для того, щоб до неї наблизитись, і, по суті, навіть хитрість, до якої я вдався, майже не заслуговує на цю назву.

Я скористався першим же листом, який отримав від Дансені для його красунечки. Попередивши її про отримання листа обумовленим між нами знаком, я почав дбати не про те, як скоріше вручити його, а навпаки – аби зволікати якнайдовше. Породжуючи в ній нетерпіння, я прикидався, що поділяю його, і, заподіявши зло, сам указав на ліки.

Молоденька особа мешкає в кімнаті, в якої одні двері і вони виходять у коридор. Цілком природно, що ключ від цих дверей забрала собі мати. Уся справа зводилася до того, щоб заволодіти цим ключем. А заволодіти ним було дрібницею: мені він потрібний був лише години на дві, і я ручався, що матиму інший такий самий. Тоді все – і листування, і побачення, і нічні відвідини – все ставало зручним і цілком здійсненним. Проте – чи повірите? Боязке дівча злякалось і відмовило. Будь-який інший засмутився б. Я ж угледів у цьому лише можливість отримати ще тонше задоволення. Я написав Дансені, поскаржився на її відмову, та так успішно, що необачний поклонник не вгамувався, поки не переконав свою боязку кохану погодитися на мою вимогу й повністю мені в усьому довіритися.

Признаюся, мені дуже сподобалося, що ми з молодиком помінялися таким чином ролями, і що він зробить для мене те, що, за його розрахунками, я мав зробити для нього. Ця думка, на мій погляд, робила пригоду вдвічі приємнішою. І ось, ледве діставши дорогоцінний ключ, я поспішив скористатися ним – сталося це минулої ночі.

Переконавшись, що в замку все тихо, я озброївся потайним ліхтарем і в одягу, що відповідав пізній годині та підходящому до цих обставин, вирушив із першим візитом до вашої підопічної. Я все підготував (її ж руками) так, щоб увійти безшумно. Вона спала першим найміцнішим сном, так, як сплять в її віці, а тому не прокинулася навіть тоді, коли я підійшов до її ліжка. Спершу мене спокушала думка відразу ж розпочати дії й постаратися видати це за сновидіння. Але, боячись наслідків несподіванки і шуму, який вона викликала б, я вважав за краще обережно розбудити сплячу красуню, і дійсно, мені вдалося уникнути крику, якого я побоювався.