Шодерло Лакло - Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Ви добре розумієте, що коли вже між нами встановиться можливість постійного спілкування, мені набагато легше буде влаштувати вам із Дансені побачення, якого він так домагається. Одначе поки що ви його про все це не повідомляйте. Він тільки стане нетерплячішим, а тим часом можливість задовольнити його нетерпіння все ж іще не настала. На мою думку, ви мусите не дратувати його, а заспокоювати. Покладаюся в цьому відношенні на вашу душевну тонкість. Прощавайте, моя чарівна підопічна, бо я тепер ніби ваш опікун. Полюбіть хоч трохи свого опікуна, а головне, будьте йому слухняні, – і ви від цього лише виграєте. Я піклуюся про ваше щастя і, вірте мені, знайду в цих турботах і своє.

Із ***, 24 вересня 17…

Нарешті ви заспокоїтесь, а головне – віддасте мені належне. Слухайте ж і не порівнюйте мене з іншими жінками. Я довела до кінця свою пригоду з Преваном. До кінця! – чи розумієте ви, що це означає? Тепер ви зможете розсудити, хто ж із нас – він чи я – має право хвалитися. Розповідь про це буде не така забавна, як сама історія. Але було б навіть несправедливо, якби ви, який тільки міркував – вдало чи невдало – про все це, мали таку ж приємність, як я, що віддала цій справі стільки часу і старань.

Втім, якщо ви задумали яку-небудь велику справу, якщо ви маєте намір здійснити який-небудь задум, при якому ви мали б підстави побоюватися цього суперника, приїздіть. Він залишив вам відкритим поле битви, в усякому разі, на деякий час. А може, він ніколи й не оклигає від удару, якого я йому завдала.

Як поталанило, що ви маєте такого друга, як я! Я для вас добра фея. Ви нудите світом далеко від красуні, що спокусила вас, – я вимовляю одне слово, і ось ви вже біля неї. Ви хочете помститися жінці, яка вам шкодить, – я вказую, куди завдати удару, і віддаю її цілковито на вашу волю. Нарешті, коли вам треба видалити з поля бою небезпечного суперника, ви волаєте до мене ж таки, і я зглянулася. Справді, якщо ви не дякуєте мені все своє життя, значить, вам чужа вдячність. Але повертаюся до своєї пригоди і розповім про неї з самого початку.

Побачення, призначене так голосно при виході з Опери, [47] Див. лист 74. було прийняте. Преван з’явився, й коли маршальша люб’язно сказала йому, що вона дуже рада бачити його двічі підряд у свої приймальні дні, він не забув відповісти, що з вівторка він тільки те й робив, що перетасовував години своїх візитів, аби звільнити собі сьогоднішній вечір. Хто має вуха, хай слуха! Оскільки мені хотілося з повною точністю знати, чи є саме я об’єктом цієї втішної ретельності, я вирішила змусити нового поклонника зробити вибір між мною та його головною пристрастю і заявила, що не гратиму. І дійсно, він, зі свого боку, знайшов тисячі приводів, аби теж не грати, і, таким чином, першу перемогу отримано було мною над ландскнехтом. [48] Ландскнехт – картярська гра, поширена наприкінці XVІІІ століття.

Для розмови я заволоділа єпископом ***ським. Вибір мій зупинився на ньому через близькість його до героя дня, якому я всіляко прагнула полегшити можливість підійти до мене. Мені також дуже зручно було мати шанованого всіма свідка, який у разі потреби міг би надати свідчення про мою поведінку та розмови. Все влаштувалося чудово. Після перших невиразних і звичайних фраз Преван незабаром оволодів розмовою і почав надавати їй то одного, то іншого тону, шукаючи того, який би мені сподобався. Я відмовилася від почуттєвого тону, заявивши, що не вірю в почуття, і серйозністю своєю стримала його веселість, яка здалася мені спершу занадто легковажною. Тоді він удався до дбайливо-дружнього тону, і під цим зашарпаним прапором ми почали вести атаку одне проти одного.

Вечеряти єпископ не пішов. Руку мені, отже, запропонував Преван, який, природно, опинився й за столом поряд зі мною. Треба визнати за ним справедливість, він із великим мистецтвом підтримував нашу з ним приватну розмову, удаючи в той же час, ніби зайнятий лише загальною бесідою і до того ж бере в ній головну участь. За десертом зайшла мова про нову п’єсу, яку мали давати в найближчий понеділок у Французькому театрі. Я висловила деякий жаль, що у мене там немає ложі. Він запропонував мені свою, від чого я, як годиться, спершу відмовилася. На це він досить забавно відповів, що я його не зрозуміла, що він не пожертвував би своєю ложею особі малознайомій, а тільки хотів попередити мене, що її матиме в розпорядженні маршальша. Вона прихильно прийняла цей жарт, і я погодилася.