Із замку ***, 23 вересня 17…
Від віконта де Вальмона до Сесілі Воланж
Ви бачили, як нам учора заважали. Протягом усього дня я не міг передати вам листа, якого для вас отримав. Не знаю, чи буде це легше зробити сьогодні. Боюся підвести вас, виявивши більше старань, аніж спритності, і не пробачу собі будь-якої необережності, що стане для вас фатальною і, зробивши вас навіки нещасною, доведе до розпачу мого друга. Мені, одначе, добре відомо, якою нетерплячою є любов. Я розумію, яким має бути обтяжливим у вашому становищі щонайменше відстрочення в отриманні єдиної доступної для вас тепер утіхи. Невпинно роздумуючи, якими способами можна було б здолати перешкоди, я придумав один, який легко здійснити, якщо й ви докладете деяких зусиль.
Наскільки мені вдалося помітити, ключ од ваших дверей, які виходять у коридор, завжди лежить на каміні в кімнаті вашої матінки. Ви самі розумієте, що, коли ми заволодіємо цим ключем, – усе відразу стане легким. Але за відсутністю цього я роздобуду для вас другий, такий самий. Для цього мені досить буде отримати у своє розпорядження на годину-другу той перший ключ. Вам, звичайно, легко випаде нагода взяти його, а щоб не помітили його відсутності, додаю інший, який належить мені, досить схожий на той; тоді різниці не помітять, якщо, звичайно, не почнуть його пробувати, чого, одначе, не станеться. Треба тільки, щоб ви прив’язали до нього блакитну стрічечку, просиливши її так само, як вона просилена на вашому.
Треба постаратися добути цей ключ завтра або післязавтра до моменту, коли сядуть за сніданок. Тоді вам буде легше передати мені його, і його можна покласти на місце вже до вечора, тобто до часу, коли ваша матінка, можливо, могла б звернути на нього більше уваги, ніж зазвичай. Я міг би повернути його вам перед самим обідом, якщо ми добре про все домовимося.
Ви знаєте, що, коли ми прямуємо з вітальні до їдальні, позаду всіх іде пані де Розмонд. Вона йтиме під руку зі мною. Вам потрібно буде тільки затриматися за своїми п’яльцями або ж упустити що-небудь, аби затриматися: тоді ви зможете взяти ключ, який я триматиму в руці, закладеній за спину. Тільки не забудьте негайно ж після того, як візьмете ключ, підійти до моєї тітоньки і як-небудь приголубитися до неї. Якщо ви випадково впустите ключ, не розгублюйтесь: я прикинуся, що впустив його сам, і відповідаю за все.
Узагалі ж цю маленьку хитрість цілком виправдовує недовіра вашої матінки до вас і її суворе поводження з вами. До того ж це єдиний спосіб отримувати і надалі листи Дансені та передавати йому ваші. Всякі інші способи були б дійсно вкрай небезпечні й могли б безповоротно погубити вас обох. Обережність і дружні почуття до вас не дозволяють мені користуватися ними надалі.
Якщо вже ми матимемо ключ, нам залишиться тільки вжити деяких заходів проти скрипу дверей і ключа в замку, але це справа проста. Під тією ж шафою, куди я ховав для вас папір, ви знайдете склянку з мастилом і пір’їну. Іноді ви заходите до себе в кімнату в такі години, коли буваєте там самісінька; потрібно скористатися цим і змастити замок та завіси. Тільки потурбуйтеся про те, щоб не наробити плям, які можуть вас видати. Слід також діждатися настання ночі, бо якщо все буде зроблено з належною обачністю, на яку ви цілком здатні, вранці вже ніхто нічого не помітить.
Якщо ж усе це буде помічено, кажіть, не вагаючись, що зробив це натирач підлог замку. В цьому разі потрібно буде точно вказати час і навіть передати вашу з ним розмову – наприклад, сказати, що він хотів уберегти від іржі замки, якими не користуються. Ви самі розумієте, що було б неправдоподібно, якби все це робилось у вашій присутності, а ви б не запитали, в чому річ. Адже якраз найменші подробиці сприяють правдоподібності, а правдоподібність охороняє брехню від неприємних наслідків, оскільки не викликає ніякої потреби що-небудь перевіряти.
Після того, як ви прочитаєте цього листа, прошу вас перечитати його і навіть обдумати. Передусім потрібно добре знати те, що збираєшся добре зробити, а потім для того, аби переконатися, що я нічого не упустив. Незвиклий хитрувати у своїх особистих інтересах, я не маю в таких справах великого досвіду. І потрібні були щонайменше моя палка приязнь до Дансені та співчуття, яке ви в мене викликаєте, щоб я наважився користуватися такими засобами, хоч якими б безневинними вони були. Мені ненависне все, що нагадує обман, такий уже в мене характер… Але нещастя ваші до того стривожили мене, що я все зроблю для того, щоб їх полегшити.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу