Шодерло Лакло - Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Я призначив термін від’їзду з Ам’єна. Та ба! чому я не призначив його на день раніше? Я прибув би в отчий дім непорочним і доброчесним. Якраз напередодні прощання мого з містом я гуляв зі своїм другом, ім’я якого Тіберж; ми зустріли арраську поштову карету і рушили за нею до готелю, де зупиняються диліжанси. У нас не було до того іншого приводу, окрім порожньої цікавості. З карети вийшло кілька жінок, які відразу попрямували в готель; одна тільки, зовсім іще юна, самотньо очікувала у дворі, поки літній чоловік, очевидно, її супровідник, порався біля її поклажі. Вона здалася мені такою чарівною, що я, який ніколи раніше не замислювався над особливостями жіночої статі, ніколи не дивився уважно ні на одну дівчину і своєю розсудливістю та стриманістю викликав загальне схвалення, миттєво загорівся почуттям, що охопило мене до самозабуття. Великим моїм недоліком була надзвичайна боязкість і соромливість; але тут ці вади чомусь не зупинили мене, і я просто попрямував до тієї, яка підкорила моє серце.

Хоча вона була ще молодша за мене, вона не здавалася збентеженою знаками моєї уваги. Я звернувся до неї з питанням: що привело її в Ам’єн і чи є у неї тут знайомі? Вона відповіла мені простодушно, що батьки посилають її в монастир. Любов настільки вже охопила всю мою істоту з тієї хвилини, як запанувала в моєму серці, що я сприйняв цю звістку як смертельний удар моїм надіям. Я говорив із таким запалом, що вона відразу здогадалася про мої почуття, бо була набагато досвідченіша за мене; її вирішили помістити в монастир проти волі, поза сумнівом, з метою приборкати її схильність до задоволень, яка вже виявилась і яка згодом послугувала причиною всіх її та моїх нещасть. Я висловлював незгоду з жорстоким наміром її батьків усіма аргументами, які тільки підказували мені моя розквітла любов і моє шкільне красномовство. Вона не виявляла ні суворості, ні здивування. Після хвилини мовчання вона сказала, що передбачає занадто ясно сумну долю свою, але така, очевидно, воля неба, якщо воно не дає ніяких засобів цього уникнути. Ніжність її поглядів, чарівний наліт печалі в її розмові, а можливо, моя власна доля, що вела мене до загибелі, не дали мені ні хвилини вагатися з відповіддю. Я почав запевняти, що коли вона тільки покладеться на мою честь і на безмежну любов, яку вже вселила мені, я не пожалію життя, щоб звільнити її від тиранії батьків і зробити щасливою. Я завжди дивувався, роздумуючи згодом, звідки з’явилось у мене тоді стільки сміливості й винахідливості; але Амура ніколи б не зробили божеством, якби він не творив чудес. Я додав іще тисячу переконливих аргументів.

Прекрасна незнайомка добре знала, що у мої роки не бувають обманщиками; вона повідала мені, що, якби я раптом знайшов спосіб повернути їй свободу, вона завдячувала б мені більше ніж життям. Я відповів, що готовий на все; але, не маючи достатньої досвідченості, щоб відразу винайти засоби зробити послугу їй, я обмежився загальним запевненням, від якого не могло бути великої користі ні для неї, ні для мене. Тим часом старий аргус [101] Аргус – у давньогрецькій міфології багатоокий велетень; коли одна частина очей Арґуса спала, інша продовжувала стерегти. Під арґусом мається на увазі пильний сторож, часто це слово вживається іронічно. приєднався до нас, і мої надії мусили б рухнути, якби метка дівиця не прийшла на допомогу моїй недогадливості. Я був уражений несподіванкою, але при появі проводжатого вона назвала мене своїм двоюрідним братом і, не виявивши ані найменшого зніяковіння, оголосила мені, що щаслива зустріти мене в Ам’єні й вирішила відкласти до завтра вступ у монастир заради задоволення повечеряти зі мною. Я чудово зрозумів і оцінив її хитрість; я запропонував їй зупинитися в готелі, хазяїн якого до переселення в Ам’єн прослужив тривалий час в кучерах у мого батька і був цілком мені відданий.

Я сам супроводжував її туди; старий проводжатий бурчав крізь зуби, приятель же мій Тіберж, зовсім нічого не розуміючи в цій сцені, мовчки йшов за мною: він не чув нашої бесіди, прогулюючись по двору, доки я говорив про любов моїй прекрасній дамі. Побоюючись його розсудливості, я спекався його, пославши з якимось дорученням. Отже, прийшовши в готель, я міг віддатися задоволенню бесіди наодинці з володаркою мого серця.

Я скоро переконався, що я не така дитина, як міг думати. Серце моє відкрилося безлічі солодких почуттів, про які я й не підозрював, ніжний запал розлився по всіх моїх жилах. Я перебував у захваті, що позбавив мене на деякий час дару мови і виявлявся лише в ніжних поглядах.