Роздумуючи про моральні правила, не можна не дивуватися, бачачи, як люди в один і той же час і шанують, і нехтують їх; задаєшся питанням, у чому причина тієї дивної властивості людського серця, що, захоплюючись ідеями добра і досконалості, воно на ділі віддаляється від них. Якщо люди певного розумового складу і виховання придивляться, які звичайнісінькі теми їх бесід або навіть їх самотніх роздумів, їм неважко буде помітити, що майже завжди вони зводяться до яких-небудь моральних міркувань. Найсолодші хвилини життя свого вони проводять наодинці з собою або з другом, у щирій бесіді про благо доброчесності, про принади дружби, про шляхи до щастя, про слабкості натури нашої, що збивають нас із доброго шляху, і про засоби боротьби з ними. Горацій і Буало називають таку бесіду однією з прекрасних і необхідних умов істинно щасливого життя. [89] Маються на увазі такі рядки Горація: «Слово по слову – й по колу // Мова пішла. Не про вілли чужі, не про те, чи й насправді // Вправно танцює Лепор, а про речі, що кожній людині // Вкрай необхідні, близькі: Чи в багатстві, чи, може, в чеснотах // Криється щастя людське? Чи лиш вигода в дружбі, чи, може, // Вище якесь почуття, і в чому таки полягає // Справжня природа добра та який його прояв найвищий?» («Сатира», ІІ, VІ, 72–76) і Буало: «Полишивши всілякі турботи, поговоримо, Ламуаньйон, про чесноти, які паморочать твій розум; обговоримо, які блага істинні і які оманливі, і чи має чесна людина страждати від своїх недоліків; поговоримо про те, що скоріше веде нас до слави – різноманітні знання чи непохитна доброчинність» (VІ послання, вірш 153–158).
Як же трапляється, що ми так легко падаємо з висоти абстрактних роздумів і раптом опиняємося на рівні людей рядових? Я помиливсь, якщо аргумент, який зараз наведу, не пояснює достатньо суперечності між нашими ідеями та поведінкою нашою: саме тому, що моральні правила є лише невизначеними і загальними принципами, вельми важко буває застосувати їх до окремих характерів і вчинків.
Наведемо приклад. Душі благородні відчувають, що лагідність і людяність – доброчесності привабливі, і схильні їх наслідувати; але в ту хвилину, як належить ці доброчесності здійснити, добрі наміри часто залишаються невиконаними. Виникає безліч сумнівів: чи дійсно це відповідний випадок? І якою мірою потрібно йти за душевним спонуканням? Чи не помиляєшся ти відносно цієї особи? Боїшся пошитися в дурні, бажаючи бути щедрим і добродійним; уславитися слабохарактерним, виявляючи занадто велику ніжність і чутливість; словом, то побоюєшся перевищити міру, то – не виконати обов’язку, який занадто туманно визначається загальними поняттями людяності й лагідності. При такій невпевненості лише досвід або приклад можуть розумно спрямувати природжену схильність до добра. Але досвід не така перевага, яка судилася всім; він залежить від різних ситуацій, до яких людина потрапляє волею долі. Залишається, отже, тільки приклад, який для багатьох людей і має слугувати керівництвом на шляху доброчесності.
Саме таким читачам і можуть бути украй корисні твори, подібні до цього, щонайменше у тому випадку, коли вони написані людиною достойною і розсудливою. Кожна подія, що тут викладається, є промінь світла, повчання, що замінює досвід; кожен епізод є зразок моральної поведінки; залишається тільки застосувати все це до обставин свого власного життя. Твір у цілому являє собою моральний трактат, викладений у вигляді цікавої розповіді.
Суворий читач образиться, можливо, тим, що я у мої роки взявся за перо, [90] Маркізу де Рокенкуру під час другої зустрічі з де Ґріє було 58 років.
щоб описати любовні пригоди та негаразди долі; але, якщо міркування моє ґрунтовне, воно мене виправдовує; якщо ж воно хибне, помилка моя послугує мені вибаченням.
Примітка. [91] Примітка була включена до видання 1753 р. – першого після зняття заборони на твір. Прево вніс багато поправок («виправлення помилок»), переважно стилістичних, а також додав епізод з розіграшем італійського князя на початку 2-ї частини, який становив найсуттєвіший із «додатків».
За наполяганням тих, хто цінує цей маленький твір, ми вирішили очистити його від значної кількості грубих помилок, які вкралися до більшості його видань. Крім того, до нього внесено декілька додатків, які видалися нам необхідними для повноти характеристики одного з головних персонажів.
Віньєтки та гравюри не потребують рекомендацій і похвали – вони говорять самі за себе.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу