Якщо ви дозволите, ласкавий мій друже, то за цю тяжку працю я візьмуся біля вас. Якщо мені знадобиться допомога, можливо, навіть утіха, я хотіла б отримати їх тільки від вас. Лише ви вмієте розуміти мене і говорити моєму серцю зрозумілою йому мовою. Ваша дорогоцінна дружба заповнить усе моє існування, ніщо не здасться мені важким заради того, щоб ваша турбота про мене не пропала марно. Я завдячуватиму вам спокоєм, щастям, доброчесністю, і плодом вашої доброти до мене буде те, що я нарешті виявлюся її гідною.
Здається, лист мій вийшов дуже недоладним. Так я припускаю хоча би з того сум’яття, в якому я перебувала ввесь час, поки писала вам. Якщо в цьому листі прозирають почуття, яких мені слід соромитися, прикрийте їх своєю поблажливою дружбою. Я цілковито на неї покладаюсь. І від вас я не приховаю жодного поруху свого серця.
Прощавайте, достойний друже мій. Сподіваюся, що через декілька днів зможу сповістити вас про свій приїзд.
Париж, 25 жовтня 17…
Від віконта де Вальмона до маркізи де Мертей
Отже, її переможено, цю горду жінку, яка наважилась уявити, що вона зможе переді мною встояти! Так, друже мій, вона моя, цілковито моя: вона віддала мені все, що могла.
Я ще занадто повний щастя, щоб оцінити його як належить, але дивуюся невідомій досі чарівності, яку мені довелося відчути. Можливо, і справді доброчесність прикрашає жінку навіть у мить слабкості? Але, втім, нехай ця дитяча думка залишається надбанням бабусиних казок. Хіба, здобуваючи першу перемогу, не зустрічаєш завжди більш або менш майстерно розіграного опору? І, можливо, я все ж коли-небудь уже відчував чарівність, про яку говорю? Проте це і не чарівність любові. Бо якщо біля цієї дивовижної жінки на мене іноді й нападали хвилини слабкості, що нагадувала цю легкодуху пристрасть, я завжди вмів долати їх і дотримуватися своїх звичайних правил. Навіть якщо те, що сталось учора, завело мене дещо далі, ніж я розраховував, навіть якщо я на мить поділив трепет і сп’яніння, які викликав у неї, ця швидкоплинна мана тепер уже розвіялася б. А тим часом чарівність не покидає мене. Признаюся навіть, що мені було б насолодою віддатись їй, якби вона не викликала в мене деякого занепокоєння. Невже я у мої роки міг, немов школяр, опинитися під владою мимовільного й невідомого мені почуття? Ні, передусім потрібно побороти його й гарненько вивчити.
Втім, я, можливо, вже здогадався, звідки воно виникло. В усякому разі думка ця мене тішить, і я хотів би, щоб вона була правильною.
Серед безлічі жінок, біля яких я дотепер грав роль і виконував обов’язки коханця, я не зустрів іще жодної, яка здатися не бажала б щонайменше так само сильно, як я – схилити її до цього. Я навіть звик називати недоторками тих, хто зупинявся на півдорозі, на протилежність стільком іншим, чий зухвалий самозахист лише дуже слабо затушовував ту обставину, що перші кроки було зроблено ними.
Тут же, навпаки, я спершу зіткнувся з несприятливим для мене упередженням, підкріпленим потім порадами та повідомленнями жінки мені ворожої, але проникливої, потім із надзвичайно сильною природною боязкістю, підтриманою цілковито свідомою цнотливістю, з прихильністю до доброчесності, що керувалася релігійним почуттям і непохитно торжествувала вже протягом двох років, урешті, з рішучими вчинками, що були навіяні цими різними спонуканнями і мали завжди одну мету – уникнути моїх переслідувань.
Отже, нині це не просто, як у колишніх моїх пригодах, більш або менш вигідна для мене капітуляція, якою легше скористатись, аніж пишатися: це цілковита перемога, куплена ціною тяжких військових дій і досягнута завдяки майстерним маневрам. Тому і не дивно, якщо успіх, яким я завдячую виключно самому собі, став для мене особливо дорогим, а надлишок насолоди, який я пережив у мить перемоги і відчуваю ще дотепер, – лише солодке відчуття урочистості. Мені подобається такий погляд на речі, бо він позбавляє мене приниження думати, що я можу хоч якоюсь мірою залежати від скореної мною раби, що не в мені самому повнота мого щастя, і що можливість моя відчувати від нього повну насолоду залежить від якоїсь певної жінки з перевагами перед усіма іншими.
Ці тверезі міркування керуватимуть моїми вчинками в цьому такому важливому випадку. І ви можете бути певні, що я не настільки закабалився, щоб не зуміти жартома, з першої примхи, порвати ці нові узи. Але ось я говорю з вами про розрив, а ви ще не знаєте, яким чином я дістав на нього право: читайте і переконуйтеся, чому піддає себе цнотливість, коли вона намагається прийти на допомогу несамовитій пристрасті. Я так уважно стежив за своїми власними розмовами і за отриманими на них відповідями, що, здається, зможу передати вам і ті й інші з точністю, якою ви будете задоволені.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу