Шодерло Лакло - Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Мені дуже шкода, що в мене не було часу зняти копію зі свого листа, щоб ви переконалися в суворості моїх моральних правил. Ви побачили б, як я зневажаю жінок, досить зіпсованих, аби завести собі коханця! Як легко бути суворою на словах! Це цілком нешкідливо для інших і ніскільки не утрудняє нас. До того ж мені відомо, що мила пані, як і всяка інша, мала в молоді роки деякі невеликі слабкості, і я нічого не мала проти того, щоб вона відчула себе приниженою хоч би перед своєю власною совістю: мене це дещо винагороджувало за похвали, які я розсипала їй проти своєї совісті. Так само і в тому ж самому листі думка, що я заподіюю зло Жеркуру, дала мені мужність добре про нього відгукнутись.

Прощавайте, віконте. Я дуже схвалюю ваше рішення затриматися на деякий час там, де ви перебуваєте. Я не маю ніякої можливості прискорити ваше просування, але раджу вам розважитися зі спільною нашою підопічною. Що ж до мене, то, незважаючи на вашу люб’язну цитату, ви самі бачите, – доведеться зачекати і, без сумніву, погодьтеся – не з моєї провини.

Париж, 4 жовтня 17…

Ваша милосте! Згідно з вашим наказом, я, як тільки отримав вашого листа, вирушив до пана Бертрана, який і передав мені двадцять п’ять луїдорів, як ви розпорядились. Я попросив його дати мені ще два для Філіпа, якому я звелів негайно ж виїжджати, як ви зволили мені написати, і в якого грошей не було. Але ваш пан повірений відмовив мені в цьому, сказавши, що з цього приводу від вас розпорядження немає. Тому я змушений був дати Філіпу зі своїх грошей, і, якщо на те буде ваша милість, ви мені їх зарахуєте.

Філіп поїхав учора ввечері. Я якнайсуворіше наказав йому не відлучатися з придорожньої корчми, щоб його завжди можна було знайти, якби він знадобився.

Після того я негайно вирушив до пані президентші, щоб побачити мадемуазель Жюлі, але її не було вдома, і я поговорив тільки з Ла-Флером, од якого нічого дізнатися не зміг, оскільки після свого приїзду він бував у домі лише в години трапез. Усю службу ніс другий лакей, а вам, добродію, відомо, що його я не знаю. Але сьогодні я знову зайнявся цією справою.

Уранці я знову зайшов до мадемуазель Жюлі, й вона, мабуть, була мені дуже рада. Я запитав її про причину повернення її хазяйки, але вона сказала, що нічого про це не знає, і я гадаю, що вона говорить правду. Я докорив їй за те, що вона не попередила мене про свій від’їзд, але вона почала запевняти, що сама дізналася про нього лише напередодні ввечері, коли прийшла допомогти своїй пані роздягтися на ніч. Таким чином, бідолаха всю ніч укладала речі та спала не більше двох годин. Із кімнати пані вона вийшла тільки о другій годині ночі, й у цей час та ще тільки починала щось писати.

Уранці перед самим від’їздом пані де Турвель вручила брамникові замку якогось листа. Мадемуазель Жюлі не знає, кому його було адресовано. Вона говорить, що, можливо, вашій милості, але ви нічого не зволили мені сказати.

У дорозі обличчя у пані де Турвель увесь час приховане було капюшоном, і тому його не було видно. Але мадемуазель Жюлі майже впевнена, що вона часто плакала. Поки вони їхали, вона не промовила ні слова і не побажала зупинитися в ***, [60] Все те ж село на півдорозі. як зробила на шляху до замку, що не дуже-то сподобалося мадемуазель Жюлі, яка поїхала не поснідавши. Але, як я їй сказав, на те вже панська воля.

По приїзді пані де Турвель негайно ж лягла, але залишалася в ліжку всього години дві. Вставши, вона викликала до себе швейцара і звеліла нікого не приймати. Одягатись вона не захотіла. Вона вийшла до обіду, але попоїла тільки трохи супу й негайно ж встала з-за столу. Каву їй подали в спальню, і тоді ж до неї зайшла мадемуазель Жюлі. Вона застала свою хазяйку за розбиранням паперів у секретері та побачила, що це все були листи. Готовий поручитися – листи вашої милості. А з трьох, які прийшли вдень, одного вона не випускала з рук до самого вечора! Я впевнений, що й він од вашої милості. Але чому ж вона тоді взяла та й поїхала? Мене це дивує. Втім, ви, ваша милосте, напевно, зволите це знати, і до того ж це не моя справа.

Після обіду пані президентша пройшла в бібліотеку, взяла дві книги й віднесла їх у свій будуар. Але мадемуазель Жюлі запевняє, що за ввесь день вона і п’ятнадцяти хвилин не дивилася в книгу, а все перечитувала того листа та мріяла, підперши щоку рукою. Оскільки мені спало на думку, що вашій милості приємно було б знати, що це за книги, а мадемуазель Жюлі сказати мені не зуміла, я попросив сьогодні провести мене в бібліотеку під тим приводом, ніби я хочу її оглянути. На полицях не вистачає лише двох книг: одна – це другий том «Християнських думок», [61] У XVІІІ столітті під назвою «Християнські думки» неодноразово видавалися збірки уривків із творів духовних письменників, «отців церкви», відомих проповідників. Тут мається на увазі збірка, видана абатом Форі, єдине з таких видань, що вийшло в двох частинах. а інша – перший том твору під назвою «Кларисса». [62] «Кларисса» – роман англійського письменника Самюеля Річардсона (1689–1761) «Кларисса Гарлоу» (1747–1748), в якому зображено сумну долю молодої дівчини з буржуазної сім’ї, що, спокушена аристократом Ловеласом, гине з його вини. Пишу так, як там значиться. Ви, можливо, самі зволите здогадатися, що це таке.