Шодерло Лакло - Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Хіба вихід, який я вам пропоную, не здається вам найрозумнішим, так само як і найприємнішим? А знаєте, чого ви домоглися нинішньою своєю поведінкою? Мама ваша, що приписала посилення вашої туги посиленню любовного почуття, вкрай розгнівана цим і, щоб покарати вас, чекає тільки випадку остаточно в цьому переконатися. Мене вона повідомила, що, можливо, піде навіть на те, щоб запропонувати вам вийти за нього, – з єдиною метою вирвати у вас зізнання. І якщо, піддавшись на цю підступну ніжність, ви дасте відповідь згідно з велінням серця, то вас незабаром надовго, можливо, навіть назавжди, ув’язнять, і вже тоді ви наплачетеся через свою сліпу довірливість.

На хитрість, яку вона має намір проти вас застосувати, потрібно відповісти хитрістю. Почніть же з того, що, виявляючи менше смутку, змусьте її повірити, ніби ви менше думаєте про Дансені. Вона тим легше переконається в цьому, що така зазвичай дія розлуки. І вона буде тим більше задоволена вами, що угледить у цьому зайвий привід порадіти своїй розсудливості, що підказала їй такий засіб. Але якщо, зберігаючи ще деякі сумніви, вона все ж таки вирішить випробувати вас, прикиньтеся, що ви, як дівчина з благородної сім’ї, готові їй в усьому коритися. Та й чим ви у такому разі ризикуєте? Щодо того, що взагалі являє собою чоловік, – один одного вартий. Найнудніший і найнастирливіший не такий докучливий, як мати.

Заспокоївшись щодо вас, ваша мама нарешті видасть вас заміж. І тоді, маючи вже більшу свободу дій, ви зможете – за бажанням – залишити Вальмона й узяти Дансені, або навіть зберегти їх обох. Бо раджу вам бути обачною: ваш Дансені дуже милий, але він із тих чоловіків, яких можна мати, коли надумається, і так довго, як надумається, – отже, з ним можна не соромитися. З Вальмоном справа інакша: зберегти його нелегко, а кинути небезпечно. З ним потрібно поводитися дуже спритно, а якщо спритності немає, потрібна велика податливість. Та зате якби ви зуміли прив’язати його до себе як друга, це було б великим щастям! Він негайно б висунув вас у перші ряди наших наймодніших жінок. Ось яким чином досягають становища в товаристві, а не червоніючи і плачучи, як тоді, коли ваші черниці примушували вас обідати, стоячи на колінах.

Отже, якщо ви будете розумницею, то постараєтеся помиритись із Вальмоном, який, напевно, дуже на вас розсерджений. А оскільки потрібно вміти виправляти свої помилки, то не бійтеся першою піти йому назустріч. Незабаром ви самі дізнаєтеся, що коли перші аванси роблять чоловіки, то потім майже завжди настає наша черга. У вас для цього є чудовий привід: ви не мусите залишати в себе мого листа, і я вимагаю, щоб ви передали його Вальмону, як тільки прочитаєте. Проте не забудьте спершу запечатати його знову. По-перше, вам потрібно залишити за собою заслугу першого кроку до примирення з ним, щоб не вийшло, ніби ви дієте за моєю порадою. А по-друге, на всьому світі немає, окрім вас, нікого, з ким би я була настільки дружна, щоб говорити так, як із вами.

Прощавайте, ангеле мій. Слухайтеся моїх порад і повідомте мене, чи пішли вони вам на благо.

P. S. До речі, забула… ще одне слово. Вам слід звернути особливу увагу на свій стиль. Ви продовжуєте писати по-дитячому. Я розумію, чому це відбувається: ви говорите все, що думаєте, і нічого такого, чого б не думали. Між нами двома це цілком припустимо: адже ми не мусимо нічого приховувати одна від одної. Але з усіма іншими! Особливо з вашим коханим! Ви завжди здаватиметеся дуркою. Зрозумійте, що коли ви кому-небудь пишете, то робите це для нього, а не для себе. Тому вам треба старатися говорити йому не стільки те, що ви думаєте, скільки те, що йому більше сподобається.

Прощавайте, мій ангелочку, цілую вас, замість того щоб лаяти, сподіваючись, що ви будете розсудливіші.

Париж, 4 жовтня 17…

Чудово, віконте, і цього разу я від вас просто в захваті! Втім, після першого з ваших листів можна було чекати другого, тому він мене не здивував. Уже пишаючись своїм майбутнім успіхом, ви вимагали нагороди і запитували, чи готова я розплачуватись, але я ж бо добре бачила, що мені зовсім немає чого квапитися. Так, слово честі, читаючи вашу дивовижну розповідь про цю ніжну сцену, яка вас так схвилювала , бачачи вашу стриманість, гідну найкращих часів нашого рицарства, я разів двадцять подумала: справу програно!

Але ж інакше й бути не могло. Як же, по-вашому, має вчинити нещасна жінка, що віддається, а її не беруть? Дійсно, в таких випадках потрібно рятувати хоча б честь, що і зробила ваша президентша. Відносно себе можу сказати, що, на мій погляд, її спосіб дій справляє певне враження, і, щодо мене, я маю намір застосувати його при першому ж гідному того випадку. Але даю собі слово, що коли той, заради кого я витрачу зусилля, не скористається обставинами краще, ніж ви, він уже, напевно, мусить назавжди від мене відмовитись.