Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

– Але такий уже дух твоєї нації; ляскай же – ляскай.

Як? – ніхто не поступається дорогою? – Але коли б ви були навіть у школі чемності, – якщо стіни загиджені, – як би ви діяли інакше?

Послухай, коли ж тут засвічують ліхтарі? Що? – ніколи в літні місяці! – А, це час салатів! – Ось привабливість! салат і суп – суп і салат – салат і суп, encore. [340]—

– Це надто багато для грішників.

Ні, я не можу витерпіти такого варварства; яке право має цей безсоромний кучер говорити стільки непристойностей цій сухоребрій шкапі? Хіба ти не бачиш, приятелю, які потворно вузькі тут вулиці, так що в усьому Парижі ніде тачки повернути? У найбільшому місті світу не погано було б залишити їх трохи ширшими; ну настільки, щоб у кожній вулиці перехожий міг знати (хоч би тільки для власного задоволення), по якому боці її він іде.

Одна – дві – три – чотири – п’ять – шість – сім – вісім – дев’ять – десять. – Десять кухмістерських! два десятки цирульників! і все на просторі трьох хвилин їзди! Можна подумати, кухарі всього світу, зустрівшись на великій веселій гулянці з цирульниками, – порозумілися між собою і сказали: – Просунемо все в Париж і там оселимося: французи люблять добре попоїсти – вони всі гурмани – ми здобудемо у них чинів; якщо їх бог черево – кухарі в них мають бути важливими панами; оскільки ж перука робить людину, а перукар робить перуку – ergo, [341]сказали цирульники, ми отримаємо ще більше честі – ми будемо вищі за всіх вас, – ми будемо, принаймні, capіtouls [342]– pardі! [343]Ми всі носитимемо шпаги. – І ось, готовий присягнутися (при свічках принаймні, – але на них покластися не можна), вони це роблять понині.

Французів, звичайно, погано розуміють – але чи їх це провина, оскільки вони розмовляють незадовільно і не говорять з тією бездоганною точністю і визначеністю, якої ми б чекали з питання такої важливості й до того ж надзвичайно для нас спірного, – або ж провина падає цілком на нас, оскільки ми не завжди досить добре розуміємо їх мову, щоб знати, куди вони гнуть, – вирішувати не буду; але для мене очевидно, що, стверджуючи: «Хто бачив, Париж, той усе бачив», вони, мабуть, мають на увазі людей, які оглядали Париж при денному світлі.

Оглядати ж його при свічках – я відмовляюсь – я вже говорив, що на свічки не можна покладатись, і повторю це знову, не тому, що світло і тіні при свічках занадто різкі – барви змішуються – пропадають краса і відповідність частин і т. д… Усе це неправда – але освітлення це ненадійне в тому розумінні, що за наявності п’ятисот панських особняків, які вам налічать у Парижі, – і – за найскромнішими підрахунками – п’ятисот красивих речей (адже це означає вважати тільки по одній красивій речі на особняк), які при свічках можна краще всього «розгледіти, відчути, сприйняти і зрозуміти» (це, в дужках зауважу, цитата з Лілі [344]) – навряд чи одна людина з п’ятдесяти зможе як слід у них розібратися.

Нижче я не торкатимуся французьких підрахунків, я просто зазначу, що, згідно з останнім описом, виробленим тисяча сімсот шістнадцятого року (адже пізніше мали місце значні прирости), Париж містить у собі дев’ятсот вулиць (а саме):

У частині, званій Сітé, – п’ятдесят три вулиці.

У частини Сен-Жак, або Бойні, – п’ятдесят п’ять вулиць.

У частини Сент-Оппортюн – тридцять чотири вулиці.

У частині Лувр – двадцять п’ять вулиць.

У частині Пале-Рояль, або Сент-Оноре, – сорок дев’ять вулиць.

На Монмартрі – сорок одна вулиця.

У частині Сент-Есташ – двадцять дев’ять вулиць.

У частини Ринку – двадцять сім вулиць.

У частині Сен-Дені – п’ятдесят п’ять вулиць.

У частини Сен-Мартен – п’ятдесят чотири вулиці.

У частині Сен-Поль, або Мортеллері, – двадцять сім вулиць.

У частині Сент-Авуа, або Беррері, – дев’ятнадцять вулиць.

У частині Маре, або Тампль, – п’ятдесят дві вулиці.

У частині Сент-Антуан – шістдесят вісім вулиць.

У частині площа Мобер – вісімдесят одна вулиця.

У частини Сен-Бенуа – шістдесят вулиць.

У частині Сент-Андре дез’Арк – п’ятдесят одна вулиця.

У частині Люксембург – шістдесят дві вулиці.

І в частини Сен-Жермен – п’ятдесят п’ять вулиць; по кожній із яких можна ходити; і ось, коли ви їх гарненько оглянете при денному світлі з усім, що до них належить, – з воротами, мостами, площами, статуями – обійдете, крім того, всі парафіяльні церкви, не пропустивши, звичайно, Святого Роха і Святого Сульпіція, – й увінчаєте все це відвідуванням чотирьох палаців, які можна оглядати зі статуями і картинами або без них, як вам надумається —