Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Капрал —

– Ступайте дбайливо на його прах, ви, люди, позначені печаттю генія, – бо він був вам родичем. —

Виполюйте начисто його могилу, ви, люди доброзвичайні, – бо він був ваш брат. – О капрале, коли б ти був живий тепер, – тепер, коли я в змозі нагодувати тебе обідом і дати тобі притулок, – як би я тебе доглядав. Ти носив би шапку монтеро кожної години дня і кожного дня тижня, – і якби вона зносилася, я б купив тобі дві нові.

– Але на жаль, на жаль, на жаль, тепер, коли я можу це зробити, незважаючи на їх превелебності, – нагоду упущено – тому що тебе вже немає; – дух твій відлетів на ті зірки, з яких він спустився, – і твоє гаряче серце з усіма його щедрими та відкритими судинами порохом розсипалось.

– Але що все це – що все це в порівнянні з тією страшною сторінкою попереду, на якій поглядам моїм малюється оксамитовий гробовий покрив, прибраний військовими відзнаками твого пана, – першого – кращого з усіх людей, що коли-небудь жили на світі; – на якій я побачу, вірний слуга, як тремтячою рукою кладеш ти хрестоподібно на труну шпагу його та піхви, а потім повертаєшся до дверей, блідий як полотно, щоб узяти за вуздечку вкритого жалóбною попоною коня його і йти за марами, як він тобі наказав; – на якій – усі системи мого батька буде перевернуто його горем, і я побачу, як, наперекір своїй філософії, він розглядає поліровану надгробну дошку, двічі знявши з носа окуляри, щоб витерти росу, якою їх зволожила природа. – Коли я побачу, з яким невтішним виглядом кидає він у могилу розмарин, і у вухах моїх пролунає: – О Тобі, в якому кутку всесвіту знайду я тобі подібного?

– Сили небесні, що одверзли колись вуста німого в цьому нещасті й дарували плавну мову язикові заїки, – коли я дійду до цієї страшної сторінки, змилуйтеся, подайте мені руку допомоги.

Капрал, прийнявши напередодні ввечері рішення заповнити згаданий великий пропуск за допомогою влаштування в розпал атаки чого-небудь, схожого на безперервний вогонь проти ворога, – не мав на увазі у той час нічого більшого, як тільки пускати тютюновий дим на місто з однієї з шести польових гармат дядька Тобі, поставлених обабіч вартівні; а оскільки в ту ж хвилину його осяяла думка, яким чином це здійснити, то хоча він і поручився своєю шапкою, проте впевнений був, що їй не загрожує ніяка небезпека від невдачі його планів.

Прикинувши подумки і так і так, капрал незабаром вирішив, що за допомогою двох своїх турецьких люльок, із додачею кожної з них біля нижнього кінця трьох замшевих чубуків поменше, продовжених такою ж кількістю бляшаних трубочок, які він мав намір вставити в запальні отвори у гармат, обмазавши їх у цьому місці глиною, а в місцях їх входження в сап’янові чубуки щільно обв’язавши вощеним шовком, – він у змозі буде відкрити вогонь з шести польових гармат разом із такою ж легкістю, як із однієї.

– Хто наважиться заперечувати, що найнікчемніші дрібниці часом дають поштовх для прогресу людського знання. Хто, прочитавши перше та друге ліжко правосуддя мого батька, наважиться встати і сказати, із зіткнення яких тіл можливо і яких неможливо викресати світло, що сприятиме досконалості наук і мистецтв. – Небо, ти знаєш, як я їх люблю; ти знаєш таємниці серця мого і того, що в цю саму хвилину я б віддав мою сорочку… – Ти, Шенді, дурило, – чую я голос Євгенія, – адже їх у тебе всього лише дюжина, – і ти цю дюжину розпаруєш. —

Не біда, Євгенію; я б зняв із тіла сорочку і дав перепалити її на трут, аби лише задовольнити допитливого дослідника, що бажає злічити, скільки іскор можна вкресати їй у зад при хорошому ударі хорошим кременем і кресалом. – А не думаєте ви, що, вкрешуючи іскри в неї, – він може випадково викресати дещо з неї? Неодмінно.

Але цього проекту я торкаюся побіжно.

Капрал просидів більшу частину ночі над удосконаленням власного проекту; гарненько перевіривши свої гармати і зарядивши їх тютюном до самого жерла, – він ліг, задоволений, спати.

Капрал вислизнув із дому хвилин за десять перед дядьком Тобі, щоб налагодити своє спорядження і пальнути разів два по ворогові до приходу дядька Тобі.

З цією метою він вишикував усі шість гармат тісно в ряд перед вартівнею, залишивши тільки посередині проміжок ярдів півтора, з трьома гарматами праворуч од нього і трьома наліво, щоб зручніше було заряджати і т. д. – а можливо також, вважаючи, що дві батареї роблять удвічі більше честі, ніж одна.