Роберт Стивенсон - Острів Скарбів

Він набив люльку і закурив. Обоє сиділи мовчки, пихкали люльками й позирали один на одного, зрідка нахиляючись, щоб сплюнути. Кумедна то була картина.

– От наші умови, – мовив нарешті Сильвер. – Ви віддаєте нам мапу, щоб ми могли знайти скарби, припиняєте підстрілювати безневинних матросів й убивати їх уві сні. Якщо ви даєте згоду, ми пропонуємо вам або повернутися на судно, коли ми завантажимо скарби, і я даю вам слово честі, що висаджу вас будь-де на берег живими-здоровими, або ж, якщо вам це не підходить, бо багато хто з матросів точить на вас зуби через старі рахунки, – залишитися тут, на острові. Ми поділимо з вами нарівно всі запаси, і я обіцяю вислати за вами перший зустрічний корабель. Ви бачите, що я кажу діло: кращих умов вам важко домогтися. І сподіваюся, – отут Сильвер навмисно підвищив голос, – що всі ваші люди в блокгаузі чують мої умови.

Капітан Смоллетт підвівся й витрусив попіл із люльки на долоню лівої руки.

– І це все? – запитав він.

– Моє останнє слово, чорт забирай! – відповів Джон. – Якщо ви відмовитеся, замість мене заговорять мушкети.

– Чудово, – сказав капітан. – А тепер слухайте мою відповідь. Якщо ви прийдете сюди поодинці беззбройні, я закую всіх у кайдани й відвезу в Англію, де вас будуть судити з усією суворістю. Інакше вам буде гірше – це така сама правда, як те, що мене звуть капітан Смоллетт і що я підніс тут британський прапор. Скарбів ви не знайдете. На кораблі ви нікуди не підете: ніхто з вас не вміє керувати судном. Боротися з нами вам не під силу: Ґрей самотужки упорався з п’ятьма вашими піратами й утік. Ви міцно сіли на мілину, капітане Сильвер, і не швидко виберетеся звідти. От вам останнє моє добре слово. Клянуся, що у першій сутичці, що трапиться, пущу вам кулю в спину. А тепер забирайтеся геть, поки живі, і хутко.

Сильверові очі налилися люттю. Він витрусив попіл із люльки й гукнув:

– Дайте мені руку, щоб я міг підвестися!

– Тільки не я, – відмовився капітан.

– Хто ж допоможе мені встати?! – заревів Сильвер.

Ніхто з нас не рушив з місця. Сильвер із лайкою поповз до ґанку й зіп’явся на ноги.

– От що я думаю про вас, – крикнув він, плюнувши в джерело. – Не мине й години, як я питиму ром у вашому блокгаузі. Смійтеся, смійтеся! Не мине й години, як вам стане не до сміху. Не раджу будь-кому з вас живцем потрапляти до нас в руки!

Без упину обсипаючи нас лайкою, Сильвер зашкутильгав по піску й після декількох невдалих спроб переліз, нарешті, за допомогою свого супутника з білим прапором через частокіл і поспіхом зник у лісі.

Тільки-но Сильвер зник, капітан, що ані на мить не спускав із нього очей, повернувся до блокгауза й, побачивши, що на чатах стоїть лише Ґрей, розлютився.

– На місце! – заревів він, і ми негайно кинулися до бійниць. – Ґрею, – додав він, – я впишу твоє ім’я у вахтовий журнал. Ти виконав свій обов’язок, як справжній моряк. Містере Трелоні, мене дивує ваша поведінка, сер! Лікарю, хіба ви не носили військовий мундир! Якщо ви так виконували свою службу при Фонтенуа, то краще б вам було залишатися вдома!

Лікарів загін став біля бійниць, а решта заходилися заряджати мушкети. Обличчя у всіх розпашіли, і збентеження охопило увесь наш табір.

Капітан подивився на нас мовчки, а потім знову заговорив:

– Друзі! Я дав, так би мовити, залп із всіх гармат по Сильверу й навмисно розлютив його. Не мине й години, сказав він, як на нас вчинять напад. Їх більше, ніж нас, але ми триматимемо бій під прикриттям. Хвилину тому я б сказав, що в нас є дисципліна. Я не маю сумніву, що ми розіб’ємо їх, якщо триматимемося як годиться.

Він походив між нами й сказав, що все гаразд.

Дві короткі стіни блокгауза, східна і західна, мали тільки по дві бійниці, південна, де був ґанок, – теж дві й північна – п’ять. На сімох ми мали двадцять мушкетів. Поскладавши дрова в чотири штабелі, ми зверху поклали по чотири заряджених мушкети, бойові припаси й кортики.

– Загасіть вогонь, – наказав капітан, – холод минув, а дим тільки їсть очі.

Містер Трелоні витяг назовні чавунні ґрати й розкидав по піску вугілля.

– Гокінс ще не снідав, – завважив капітан. – Гокінсе, забирай свою порцію і їж на чатах. Тільки хутко! У нас обмаль часу. Гантере, роздай усім грог!

Поки ми виконували накази, капітан швидко обмірковував план захисту.

– Лікарю, ви станете біля дверей. Спостерігайте, але не потикайтеся. Тримаєтеся усередині й стріляйте через ґанок. Гантере, стань на східному боці, ось тут! Джойс – на західному, а ви, містере Трелоні, як кращий стрілець, разом із Ґреєм станьте на північному боці, де п’ять бійниць. Звідси йтиме найбільша небезпека. Якщо вони підійдуть до блокгауза й стрілятимуть у ці бійниці, кепські наші справи. Гокінсе, ані вас, ані мене не назвеш вправним стрільцем, тому ми заряджатимемо мушкети й допомагатимемо, якщо буде потрібно.