Джонатан Свифт - Мандри Ґуллівера

Потім учений показав мені стос аркушів із найрізноманітнішими уривчастими фразами. Тепер він мав намір зв’язати їх між собою й на підставі цього матеріалу скласти повне зведення всіх наук і мистецтв.

Я подякував достойному мужеві та попросив дозволу змалювати устрій його машини, запевнивши, що в Європі вона викличе величезне зацікавлення у вченому світі.

Потім ми вирушили до школи мовознавства, де засідали три професори, які обговорювали питання про те, як удосконалити рідну мову. Перший проект пропонував скоротити та спростити розмовне мовлення, відкинувши всі багатоскладові слова, а також дієслова й дієприкметники, тому що речі, доступні людському судженню, являють собою тільки імена. Другий проект вимагав повного знищення всіх слів узагалі, що безсумнівно заощадить чимало часу і буде корисним для здоров’я. А оскільки слова – ніщо інше, як назви речей, слід просто носити з собою речі, необхідні для того, щоб висловити думки, почуття й бажання. Багато вчених і філософів у Лагадо й на Лапуті вже сьогодні послуговуються цим новим способом. Єдина незручність: якщо бесіда охоплює широке коло питань, співбесідникам доводиться тягати на плечах величезні вузли з речами, а іноді наймати для цього двох-трьох міцних хлопців.

Я відвідав також математичну школу, де цю науку викладають за допомогою таких засобів, які навіть уявити не можна в нас у Європі. Будь-яку теорему та її доведення розбірливо переписують на тонкий пшеничний корж, причому замість чорнила застосовується мікстура проти головного болю. Учень з’їдає корж, і протягом наступних трьох днів не вживає ані їжі, ані води. В міру того як корж перетравлюється, мікстура піднімається в голову учня, приносячи з собою й теорему. Одначе цьому методу ще далеко до досконалості – можливо, питання у визначенні дози або в самому складі мікстури. Впливають на результат і пустощі хлопчаків, яким наукові коржі до того огидні, що вони, відійшовши вбік, одразу ж намагаються їх виплюнути.

У школі політичних прожектерів я не знайшов нічого особливо цікавого. Тамтешні вчені здалися мені людьми геть несамовитими, а від такого видовища будь-хто може затужити. Ці нещасні пропонували різні способи, щоб переконати правителів обирати собі наближених із-поміж людей розумних, здібних і доброчесних. Вони сподівалися привчити міністрів прагнути загального блага, нагороджувати найгідніших, найталановитіших і найзаслуженіших. Дехто з науковців намагався переконати монархів у тому, що державні посади мають бути надані людям, які мають усі потрібні якості для того, щоб їх обіймати. Тобто йшлося про те, що ніколи не спаде на думку людям розсудливим.

Заради справедливості слід зауважити, що не всі члени цього відділення академії були наївними мрійниками. Так, мені довелося познайомитися з одним дуже талановитим лікарем, який досконало вивчив природу державного управління. Усі свої сили ця знаменитість спрямовувала на пошуки дієвих ліків проти хвороб різних гілок влади. Багато письменників і філософів одностайно стверджують, що між фізичним тілом людини й політичним тілом держави існує дивовижна схожість. Отже, для підтримки здоров’я та лікування недуг можуть застосовуватися ті самі ліки. Сенати й верхні палати парламентів часто слабують на багатослів’я і запальність, на різні хвороби голови та серця, на сильні конвульсії, розлиття жовчі, здуття живота, запаморочення, марення, вовчий апетит, нетравлення шлунка й масу інших захворювань, які тут не слід перераховувати. Ось чому відомий лікар пропонував, щоб після скликання сенату або палати на перших трьох засіданнях були присутні найвідоміші в країні медики. По закінченні дебатів вони мають порахувати пульс у кожного сенатора, а потім, після консиліуму й постановки діагнозу, почати лікування необхідними медикаментами. Перш аніж сенатори розпочнуть наступне засідання, вони одержать ліки, а на наступному засіданні лікарі зобов’язані або продовжити лікування, або відмінити його зовсім.

Здійснення цього проекту не потребує великих коштів і може бути дуже корисним.

Часто також можна почути скарги на те, що придворні фаворити мають коротку й слабку пам’ять. Отож той самий лікар пропонує, щоб кожна людина, яка побувала на прийомі в першого міністра, не тільки зрозуміло й точно викладала суть справи, з якою з’явилася, а й мала право, прощаючись, смикнути вельможу за ніс, дати йому стусана в живіт або наступити на мозоля – щоб таким чином примусити пам’ятати про свої обов’язки. Цю операцію слід повторювати доти, доки прохання не буде виконано або не надійде остаточна відмова.