Джонатан Свифт - Мандри Ґуллівера

Потім я попросив правителя острова викликати тіні Декарта [4] Декарт Рене (1596–1650) – французький філософ, математик, фізик і фізіолог. й Гассенді [5] Гассенді П’єр (1592–1655) – французький філософ- матеріаліст, математик і астроном. та запропонував їм викласти Аристотелю свої філософські системи. І треба віддати належне вченому грекові – він чесно визнав помилки в своєму вченні про природу, пославшись на те, що часто був змушений будувати міркування не на досвіді й дослідженнях, а на здогадках. Разом із тим він висловив припущення, що і Гассенді, й Декарт будуть відкинуті потомками, які підуть у дослідженні природи набагато далі та глибше. Проте, зауважив Аристотель, нові вченя в цій галузі змінюються дуже швидко, і навіть ті, хто намагається обґрунтувати свої теорії за допомогою математики, виходять із моди.

Упродовж п’яти днів я бесідував із багатьма іншими вченими Давнього світу. Я бачив кількох римських володарів і навіть умовив правителя викликати тіні славнозвісних кухарів імператора Геліогобала [6] Геліогобал (205–222) – римський імператор. Згідно з легендами, був відомий своєю ненажерливістю. , щоб замовити їм для нас обід. Але через недостатню різноманітність провізії, яку ми мали, вони так і не спромоглися показати своє мистецтво в усьому блиску. Зате один із рабів спартанця Агесилая [7] Агесилай (449–560 до н. е.) – цар і воєначальник Спарти. приготував нам справжню спартанську юшку, щоправда, я, спробувавши ложку цього мерзотного варива, так і не зміг проковтнути другу.

Мешканці Мальдонади, які супроводжували мене, змушені були на кілька днів повернутися додому; цей час я використав для побачень із великими людьми, які померли протягом останніх трьох століть у моїй батьківщині та інших європейських країнах. Я завжди глибоко шанував давні роди, овіяні славою, тому вмовив його високість викликати для мене дюжину або дві королів разом із їхніми предками. Та яке гірке розчарування на мене чекало! Замість величної галереї вінценосних осіб я побачив в одній з відомих династій двох скрипалів, трьох пройд-царедворців та одного італійського прелата; в іншій – голяра, абата і двох кардиналів. Оскільки я дуже шаную коронованих осіб, не затримуватимуся більше на цій темі. Щодо графів, маркізів, герцогів та іншої знаті, то зовсім нескладно було з’ясувати, звідки у всіх членів одного роду надзвичайно довге підборіддя, чому в другому в кількох поколіннях повно шахраїв, чому в третьому стільки дурнів і божевільних, а в четвертому – негідників. Жорстокість, брехливість і боягузтво стали такими самими характерними ознаками деяких шляхетних родин, як їхні фамільні герби.

Утім, особливо сильну відразу відчув я до нової історії. Дізнавшись таємниці славетних людей, які протягом минулого століття вирішували долі цілих народів, я зрозумів, що продажні писаки й підкуплені історики тримають світ у великій омані. Вони приписують військові подвиги боягузам, мудрі поради – дурням, щирість – підлесникам, звитягу – зрадникам батьківщини, побожність – безбожникам, а правдивість – наклепникам. Мені відкрилося, скільки негідників обіймали високі посади, користувалися довірою, шаною, владою та всілякими благами.

Скажу чесно: не найкраща в мене склалася думка про людську мудрість і далекоглядність, коли я довідався про таємні пружини влади великих подій, воєн і революцій, а також про ті незначні випадковості, від яких залежав їхній успіх!

Нарешті настав день нашого від’їзду. Я попрощався з правителем Глаббдобдрибу і разом зі своїми супутниками повернувся до Мальдонади, де за два тижні врешті-решт ступив на палубу корабля, що відпливав до Лаггнеггу. Мої приятелі великодушно забезпечили мене харчами на дорогу та супроводжували в гавань.

Нова подорож тривала протягом місяця. Наш корабель пошарпала сильна буря, але двадцять першого квітня 1708 року ми ввійшли в гирло річки Клюмегніг на південно-східному краю Лаггнеггу, кинули якір у чотирьох милях від міста й особливим сигналом вимагали, щоб нам вислали лоцмана. За півгодини до борту корабля причалила шлюпка. Лоцман піднявся на місток і провів нас між підводними каменями та скелями вузьким звивистим проходом, за яким відкрилася велика бухта з якірною стоянкою лише в кабельтові [8] Кабельтов – одиниця довжини, яка застосовується в мореплавній практиці. Дорівнює 0,1 морської милі, або 185,2 м. від міських стін.