Франческо Петрарка - Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Здесь есть возможность читать онлайн «Франческо Петрарка - Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Array Литагент «Фолио», Жанр: Проза, Европейская старинная литература, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь): краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304–1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання.
«До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір, своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого.
«Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.

Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь) — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Августин

Мені втішно чути це від тебе. Слова твої виказують не бездіяльний і залежний від випадковостей, а пильний і розважливий розум. Отже, даю тобі знак, який ніколи не дозволить облуди: щоразу, коли, розмірковуючи про смерть, ти залишишся непорушним, знай, що ти розмірковував марно – так, наче не про смерть, а про щось інше. Але якщо у цих роздумах ти ціпенітимеш, тремтітимеш і млітимеш, якщо тобі здаватиметься, що ти сам зазнаєш смертних мук; якщо, понад те, спаде тобі на думку, що душа твоя, щойно залишить тілесну оболонку, негайно постане перед вічним судом і даватиме точний звіт з усього вчиненого і сказаного упродовж прожитих років, і, нарешті, що більш не випадає сподіватись ні на тілесну вроду, ні на мирську славу, ні на хист, ні на красномовство, ні на багатство чи могутність, що Суддю не можна ні підкупити, ні обдурити, ні вмилостивити, що смерть як така не є кінцем страждань, а лише переходом до нових; якщо до того ти уявиш собі тисячі різноманітних катувань і тортур, і тріск і гуркіт пекла, і сірчані річки, і непроглядний морок, і мстивих фурій, і, нарешті, весь жах темного Орку [39]в цілому, і, що робить нестерпними ці жахи, нескінченну безперервність мук, без будь-якої надії на їх припинення, і усвідомлення того, що Господь вже не зглянеться, і гнів його триватиме вовіки; і якщо все це водночас постане перед тобою не як вигадка, а як дійсність, не як імовірність, а як неминучість, яка замало вже й настала, і якщо ти не побіжно, а цілеспрямовано зануришся в ці переживання, але не з відчаєм, а з твердою надією, що Божа десниця владна і готова витягти тебе з усіх цих жахів, за умови, що ти виявиш здатність до виправлення і щиро бажатимеш підвестись і будеш стійким у своєму бажанні – тоді знай напевне, що ти розмірковував не марно.

Франческо

Зізнаюсь, ти глибоко зворушив мене, нагромадивши перед моїми очима всі ці жахи. І нехай так Господь дарує мені гріхи, як я щоденно віддаюсь цим роздумам, зокрема ночами, коли дух, звільнившись від повсякденних турбот, зосереджується на самому собі. Тоді я простягаюсь, наче на смертному одрі, й уявляю собі годину власної смерті і все страшне, що свідомість переживає в смертну годину; і до такого ступеня переконую себе, що мені здається, я вже впадаю в агонію; іноді я бачу Тартар і все те пекельне видовисько, що ти змалював, і воно так приголомшує мене, що я підводжусь, тремтячи від страху, і часто, лякаючи тим своїх домашніх, з криком вихоплюються у мене слова: «Що я кою? Що терплю? Що готує мені доля? Помилуй, Ісусе, допоможи,

…подай нещасливому руку
І через хвилі візьми із собою, щоб хоч після смерті
Міг я, нарешті, отут у спокійній оселі спочити». [40]

І ще багато подібних благань я повторюю, допроваджений до розпачу страхом, що охоплює мою пригнічену душу; і часом звіряюся друзям, своїми риданнями доводячи їх теж до сліз; а виплакавшись, я повертаюсь до звичного стану. То що стримує мій поступ? Що то за прихована перешкода, через яку мої роздуми досі не принесли мені нічого, крім страждань і страху, і через яку я залишаюся тим, чим завжди був, чим були й залишаються всі ті, яким, либонь, ніколи й не випадали такі переживання, як мої? Тільки ж я нещасніший за них, тому що вони, хоч би який чекав на них кінець, принаймні зараз насолоджуються земними втіхами, що ж до мене, то й кінець мій непевний, і будь-яка насолода неминуче окроплена гіркотою.

Августин

Прошу тебе, не засмучуйся з того, з чого треба радіти. Що більшу насолоду і піднесення відчуває грішник від своїх низьких вчинків, то нещаснішим і мізернішим слід його вважати.

Франческо

Ти маєш на увазі, що той, хто в самозабутті віддається безперервним насолодам, ніколи не матиме нагоди ступити на шлях до чеснот, а той, кого серед плотських утіх і щедрот фортуни щось гнітить, згадує про своє мізерне становище щоразу, коли мінлива веселість його залишає. Та якщо ж на обох чекає однаковий кінець, я все одно не розумію, чому той, хто нині радіє, хоча згодом тужитиме, не повинен вважатися щасливішим за того, хто й нині не тішиться, і надалі не сподівається на радість? Хіба тільки зважити на те, що після сміху печаль видається гострішою.

Августин

Вагомішою є та обставина, що, скочуючись з однакової кручі, тяжче постраждає той, хто геть відкинув повід, як у випадку розгнузданої насолоди, ніж той, хто, нехай слабо, але тримає повід. Перш за все я маю на увазі сказане тобою на початку, тобто, що на навернення одного можна сподіватися, але не на навернення іншого.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)»

Обсуждение, отзывы о книге «Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x