Франческо Петрарка - Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Франческо

Розумію; але мені здавалося, я палко прагну.

Августин

Ти помилявся.

Франческо

Ймовірно.

Августин

Щоб твердо переконатись, порадься зі своєю совістю. Вона досконало тлумачить чесноти, безпомилково і влучно оцінює справи і помисли. Вона скаже тобі, що ти ніколи по-справжньому не прагнув до спасіння, бо мляві порухи твоєї волі аж ніяк не відповідали силі небезпек, що тобі загрожували.

Франческо

Берусь, як наказуєш, допитувати свою совість.

Августин

Що вона тобі свідчить?

Франческо

Що ти правду кажеш.

Августин

Ми просуваємось вперед, оскільки ти починаєш прокидатись. Твоє становище одразу поліпшиться, щойно ти усвідомиш, яким кепським воно було.

Франческо

Якщо достатньо самого усвідомлення, гадаю, моє становище невдовзі не просто поліпшиться, а стане чудовим. Бо ніколи раніше я не усвідомлював так ясно, наскільки недостатнім було моє прагнення звільнитись і покласти край нещастю. Та чи ж достатньо самого прагнення?

Августин

Достатньо, в якому розумінні?

Франческо

Для того, щоб мені більше нічого не треба було робити.

Августин

Ти пропонуєш неможливе: щоб той, хто пристрасно чогось прагне, полишив справу на самоплив.

Франческо

Коли так, яка мені радість від того прагнення?

Августин

На шляху, зрозуміло, треба подолати чимало труднощів. А прагнення до чеснот, як таке, вже містить у собі певні чесноти.

Франческо

Ти даєш мені підстави для великої надії.

Августин

Заради того я розмовляю з тобою, щоб навчити надії та остраху.

Франческо

Навіщо острах?

Августин

Радше, чому надія?

Франческо

Тому що, коли досі я докладав зусилля, щоб не стати геть лихим, то нині ти відкриваєш мені шлях до того, щоб стати по-справжньому добрим.

Августин

Можливо, ти не здогадуєшся, наскільки важкий цей шлях.

Франческо

Який новий острах ти хочеш мені навіяти, згадуючи про труднощі?

Августин

Пам’ятай, що «прагнути» – це одне-єдине дієслово, але воно містить у собі дуже багато всього.

Франческо

Ти лякаєш мене.

Августин

Не згадуючи вже про складові бажання, значна частина яких викликає руйнацію заради досягнення бажаного!

Франческо

Не розумію, що ти маєш на увазі.

Августин

Це бажання не може дійти вищого свого ступеня, доки не викоріниш у собі решту бажань. Ти розумієш, які численні та різноманітні людські бажання, а однак мусиш попередньо знехтувати ними всіма, і лише тоді стане можливим піднесення до вищого блаженства, бо недостатньою є любов того, хто одночасно любить щось іще, не дотичне до цього вищого.

Франческо

Я визнаю це положення.

Августин

Але ж як мало є людей, що придушили б у собі всі пристрасті, які їм не тільки придушити, ба навіть перерахувати непросто; мало таких, які загнуздали б свою душу доказами розуму, які мають підстави сказати: я більше не залежу від плоті: «Все, що видавалося плоті приємним, огидне мені; я жадаю вищого щастя!».

Франческо

Такі люди рідкісні; тепер я розумію, якими труднощами ти мене страшив.

Августин

І не стане високе бажання повним і вільним від перешкод, доки не згасне решта бажань; бо наскільки власне благородство душі тягне її до неба, настільки вагота плоті і земні спокуси тягнуть душу додолу, звідки й виникає одночасно і прагнення піднестись, і схильність чіплятись за земне, які одне одному протидіють, розриваючи душу навпіл.

Франческо

Що ж, на твою думку, слід вчинити, щоб душа, розбивши земні кайдани, піднеслась горі?

Августин

До цієї мети провадять ті зосереджені роздуми, про які я згадав на початку, та невпинна думка про нашу смертну природу.

Франческо

Якщо не помиляюсь, ніхто з людей не переймається тим більше за мене.

Августин

Чергова помилка – нова перешкода.

Франческо

Чому? Хіба я в чомусь тут збрехав?

Августин

Я б висловився м’якше.

Франческо