Леонтіна Бас - Розповіді про композиторів

Але молодість, життя — все кличе вперед. І знов виникає картина захоплюючого свята. Потік іскрометної музики, сповненої енергії, мужності, завершує концерт.

Назавжди залишився Перший фортепіанний концерт Рахманінова музичним свідком неповторних почуттів іванівських літ. І хоч згодом, у 1917 році, композитор повернувся до цього твору і ускладнив та розширип його, в ньому, як і раніше, жило чарівне дихання молодості.

Майже десять років пройшло з того часу, коли Сергій Рахманінов почав працювати над Першим концертом. За це десятиріччя він багато зробив: блискуче закінчив композиторське відділення Московської консерваторії, створивши як дипломну роботу оперу «Алеко»; написав нові твори — фортепіанні п’єси, романси, симфонічну фантазію «Скеля». Його яскраві виступи у фортепіанних концертах вражали винятковим піанізмом, дивним поєднанням сили, вольового напруження і ліричної теплоти.

Першу велику невдачу — провал Першої симфонії на концертній прем’єрі — композитор переживав довго і глибоко. Саме тоді Савва Іванович Мамонтов, талановитий меценат, власник відомого приватного Московського оперного театру, запропонував Рахманінову посаду другого диригента. Рахманінов погодився. Ця робота забирала багато часу і не давала можливості навіть думати про щось інше. Тісна дружба, спільна робота зв’язала Рахманінова із співаками й художниками театру Мамонтова. Один з артистів став найбільш близький йому. З ним треба ще багато працювати. Він талановитий, надзвичайно талановитий і музикальний. До того ж здібний живописець і скульптор. Ім’я його — Федір Шаляпін.

Під керівництвом Рахманінова Шаляпін старанно вивчав теорію музики, гармонію, знайомиться з історією музики. Та «вчитель» не завжди задоволений: іноді його «учень» лінується, і доводиться йому докоряти. Шаляпін спалахує, гарячиться, але все-таки береться до роботи уважніше.

Рахманінов і Шаляпін здружилися міцно, щиро. їхні виступи можна було назвати «дуетами» — у такому єднанні творили вони. І тепер, влітку 1898 року, вони разом живуть у Путятині на дачі артистки театру Тетяни Спиридонівни Любатович. Тут готується новий спектакль театру Мамонтова — опера Мусоргського «Борис Годунов».

Дача Любатович знаходиться неподалеку від Москви. Це дуже зручно: Мамонтов і художники, що працюють у місті, можуть часто відвідувати співаків, тримати з ними постійний зв’язок. Здається, все тут викликає бажання відпочивати, але артисти працюють, працюють завзято, натхненно. Розучують партії, репетирують мізансцени. В сараї художники готують декорації. А коли настає вільний час, витівкам і жартам немає кінця. Мальовничі ліси кличуть за грибами, і завзятий грибник Сергій Васильович «заражає» своїх друзів цією «хворобою». Всі задоволено блукають в лісовій гущавині. а потім урочисто демонструють результати пошуків.

Чудова природа Путятина і напружена творча праця поступово загоювали глибоку душевну рану Рахманінова, нанесену невдалим виконанням Першої симфонії. Сергій Васильович знов, як колись, відчув великий потяг до творчості й восени залишає театр Мамонтова.

Дача Любатович дуже сподобалася Рахманінову, і він з радістю приймає пропозицію власниці провести тут зиму.

Він жив один, як колись в Іванівці, у величезному і зовсім пустому будинку. Єдині його друзі й «співбесідники» — три сенбернари. Рахманінов радий тиші й самотності. Годинами може він блукати лісовими стежками, засипаними снігом, милуватися білими капелюхами на деревах, примхливими морозними візерунками на вікнах. Думає… Багато грає, готуючись до виступу в Лондоні, який має відбутися весною. Працює над фортепіанним концертом — Другим…

На літо 1899 року Рахманінова запросила до себе в маєток Красненьке колишня учениця. Іванівна тепер була незручною для літнього відпочинку Сергія: численне «населення» не давало можливості працювати повноцінно. Красненьке знаходилося у Воронезькій губернії. Красиві околиці села вабили до себе, і вся сім’я часто ходила у великий Калинівський ліс. Особливо мальовничою була річка Хопер, що протікала через ліс. Чимало прекрасних хвилин пережив тут Рахманінов. Чи не тут народжувалися поетичні образи й проникливі наспіви майбутнього концерту?..

Хазяї оточили Сергія Васильовича любов’ю і турботою про його спокій. Йому відвели дві затишні кімнати. Вікна закривалися великими кущами бузку. Густі віти торкалися скла, розливаючи запашний аромат весни й молодості. Тут Рахманінов створив один з найпоетичніших романсів— «Бузок». Сповнений чарівності й натхнення, він пробуджує відчуття прекрасного, надії на щастя.