Леонтіна Бас - Розповіді про композиторів

Здесь есть возможность читать онлайн «Леонтіна Бас - Розповіді про композиторів» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1978, Издательство: Музична Україна, Жанр: music, Биографии и Мемуары, Публицистика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Розповіді про композиторів: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Розповіді про композиторів»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У цьому випуску серії автор продовжує свої розповіді про життєві й творчі шляхи відомих вітчизняних та зарубіжних композиторів М. Балакірєва, Ф. Шуберта, Дж. Верді, П. Ніщинського, С. Рахманінова, Д. Шостаковича.
Популярні нариси адресуються учням загальноосвітніх шкіл, вчителям музики і численним шанувальникам музичного мистецтва.
Видання друге, перероблене. Бібліотечна серія, випуск 3

Розповіді про композиторів — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Розповіді про композиторів», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Ось Віра знов помилилася, і Сергій почув невдоволений голос Місочки.

Раптом Сергій згадав — вони ж з Олександром Іллічем домовилися пограти сьогодні в більярд. Коли Сергій і Зілоті з’явилися в більярдній, Віра почервоніла, а Місочка, навпаки, дуже зблідла. Тепер обидві почали плутатися, від хвилювання нічого не бачили в нотах, руки тремтіли, пальці запліталися.

— Серьожа, — дуже серйозно звернувся до нього Зілоті,— але ж панночки гарно грають!..

Безперервні заняття продовжуються до п’ятої години. Різно о п’ятій лунає дзвін — всіх скликають на обід. За столом незмінно головує Олександр Ілліч. У відповідь на його жарти безперестану дзвенить сміх.

У жаркі дні ходять на став. Там гарно, і молоді» охоче купається. Повертаються додому, коли вечірня прохолода спускається на степ, на дерева старого парку.

Після вечері всі виходять посидіти на великій лавці. Розмовляють тихо, і від цих тихих голосів, від темряви стає особливо таємниче.

Сергій дуже любив ці вечірні години. Він завжди сидів поруч з Вірочкою. Вглядаючись у її миле личко, дивлячись у жваві ясні очі, він розповідав про своє дитинство, про домашні неприємності, про роки життя у Звєрєва. Тільки їй, бо вона слухала його так, як ніхто…

У вересні Рахманінову довелося поїхати з Іванівки, бо починався навчальний рік. А Сатіни і Скалони ще залишилися доживати на дачі тихі осінні дні, наповнені запашним ароматом скошеного сіна, спілих яблук, прозорим павутинням бабиного літа.

Навчальний рік був напружений, насичений важкою працею. Рахманінов наполегливо працював. Багато часу забирали приватні уроки, які Сергій мусив давати, щоб заробити на прожиття. При такому навантаженні Сергій писав також фортепіанний концерт, який почав ще в Іванівці. Він планував влітку закінчити усі три його частини і повністю оркеструвати твір.

Літо 1891 року Сергій знов проводив в улюбленій Іванівці, але тепер тут було не так багатолюдно і навкруги панувала тиша. Сестри Скалон поїхали за кордон лікувати Вірочку. Сергій оселився у колишньому скалонівському флігелі, і рояль був у нього в кімнаті.

Початок липня в Іванівці особливо жаркий. Навіть старий парк не може врятувати від гарячого повітря, що несеться із степового простору. Тільки в кімнаті, коли помита підлога і закриті віконниці, прохолодно. Сергій майже не виходить із кімнати. Навіть їсти йому приносили сюди. Десь о восьмій вечора підводився із стільця, розгинав спину, виходив на двір і здивовано, ніби ніколи цього не бачив, озирався навколо. Поблукавши трохи парком, лягав спати, а наступного дня знов прокидався з півнями і о п’ятій, коли сонячне проміння ледь освітлювало парк, сідав працювати. І так увесь день до вечора. Він не відчував втоми. Велике бажання побачити концерт закінченим підштовхувало його, відганяючи всі інші почуття.

Та ось 6 липня концерт було закінчено. Сергій востаннє подивився на сторінки партитури, стіл, рояль і вийшов.

Сутеніло. У вечірньому повітрі було чутно, як гомонять пташки і ледве шелестить листя. З пасовиська поверталася череда. Стояв запах солодкого меду і парного молока. Природа засинала…

Раптом страшенна втома охопила Рахманінова. Ледве тримаючись на ногах, він повернувся до кімнати. Сів до рояля і розкрив партитуру концерту…

Короткий заклик «до уваги», сповнений енергії та рішучості,— і ось вже звучить «пісня серця» — найліричніша сповідь про затаєне глибоке почуття. Скільки в ньому молодої радості, задумливих мрій та, водночас, гірких передчуттів… Фортепіано і оркестр то зливаються в своїх роздумах і бажаннях, то весело перегукуються — з лукавістю, із завзяттям. І знов, ще з більшою силою душевних поривань, з твердим не по-юнацькому прагненням перебороти всі перешкоди співає серце свою пісню — пісню кохання…

Зосереджені роздуми, спогади, мрії… І ось починається розмова, бесіда з самим собою — один на один. Вільно ллється наспів, мрійливо-сумний, проникливий. Які картини малює він? Російський краєвид з його скромною простотою? Затишні куточки іванівського парку, овіяні ніжним солодким передчуттям щастя? Якась невловима, осіння печаль відчувається в музиці… І мимоволі згадуються пушкінські рядки:

Печально й легко так, — і смуток мій ясний:
Мій смуток повен весь тобою,
Тобою — більш ніким…

Остання частина концерту… Вона сповнена різких контрастів. Ось злітає і в’ється примхлива стрімка мелодія. 6 в ній і легкість, і жартівливість, але вражає несподівана мінливість. Музика іскриться радістю, веселим молодим сміхом. І в уяві виникає яскрава картина: радісне свято, різнобарвний натовп, що заповнив вулиці, танці, жарти, сміх… І раптом — лірична розмова, але тепер вже спокійна, врівноважена, прикрашена світлою, прозорою усмішкою. «Щастя прийшло». — наче говорить музика. — Щастя прийшло — безтурботне, ясне, як ця співуча, ласкава мелодія-пісня…

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Розповіді про композиторів»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Розповіді про композиторів» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Розповіді про композиторів»

Обсуждение, отзывы о книге «Розповіді про композиторів» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x