Леонтіна Бас - Розповіді про композиторів

Життя в Ананьєві мало чим відрізнялося від одеського. Петро Іванович так само викладав грецьку і російську мови та співи у гімназіях. Але цим не обмежувалася його діяльність. Людина активна, дійова, справжній просвітитель, Ніщинський організував з молоді цього провінціального містечка хор. Спочатку — посилені заняття, а потім — участь в учнівських вечорах і аматорських концертах.

Дружба з Кропивницьким не пройшла для Ніщинського марно. В Ананьєві він налагоджує зв’язки з театральними діячами сусіднього міста Єлисаветграда. Тут, в ремісничому училищі, створили хор. Він звучав чудово. У хорі цьому брав участь Кропивницький, який переїхав у Єлисаветград, а також сім’я Тобілевпчів. Петро Іванович часто наїздив з Ананьєва до Єлисаветграда, працював з хором, виступав з ним в концертах.

Так поступово утворився музично-театральний гурток, незвичайний за своїм акторським складом. Гурток працював над різними п’єсами, та однією з найгрунтовніших його робіт була постановка п’єси «Назар Стодоля» Тараса Шевченка. З яким натхненням працювали актори над цим твором! Репетиції проходили жваво, плідно. Музичне оформлення вирішено було замовити Ніщинському. Кропивницький знав, що у Петра Івановича є цікавий задум, але повного втілення поки що не знайдено. Ще в Одесі Кропивницький слухав його хор «Закувала та сива зозуля». Музика справила на нього незабутнє враження. Може, саме в цій п’єсі її можна буде використати у сцені вечорниць? Треба поговорити з Петром Івановичем, може, він в музиці до «Стодолі» й використає цей хор.

Перший спектакль, що відбувся у 1875 році, був тріумфальним. Тут вперше прозвучали «Вечорниці» Петра Ніщинського.

…Зимового вечора хазяйка чекає молодь до себе. Вона співає ліричну пісню «Зоря з місяцем над долиною пострічалися», сповнену дівочого суму. Приходять дівчата. «Добрий вечір, паніматко», — вітають вони хазяйку веселим танцювальним хором. Та ось наближаються парубки. Ще здалеку чути їхню пісню «Віють вітри буйнесенькі». Її протяжний наспів ллється широко й вільно, розмах мелодії передає відчуття могутньої сили народної. Парубки заходять до хати з мішками. А багато ж вони наколядували! Дівчата, жартуючи, хочуть відібрати всю коляду. А насправді бажають вони послухати парубочу пісню. От і вимагають: «Співайте, бо не дамо коляди!»

«Закувала та сива зозуля…» — заспівали парубки. Як карбована хода, звучить музика. Її героїчний характер пронизує весь твір, надаючи йому глибокого патріотичного змісту. А як скорботно співають вони далі: «Ой покій, повій, та буйнесенький вітре»… Скільки глибокої туги за батьківщиною у цьому наспіві, що дуже схожий па старовинні народні думи… Славні бойові подвиги чекають козаків — визволити своїх братів з турецької неволі. Тому як заклик до боротьби сприймаються заключні рядки хору, в яких висловлено протест протії жорстокості турецького султана. Ніякі кайдани не придушать сили народної, любові до своєї батьківщини. Урочисто і радісно закінчується пісня.

Музика «Вечорниць» добре гармонувала із спектаклем «Назар Стодоля», і учасники його залишилися задоволені. Ось вони спеціально сфотографувалися па згадку — Марко Кропивницький, Іван Тобілевич (Карпенко-Карий), Михайло Тобілевич (Садовський), Петро Ніщинський, дві його дочки та Марія Тобілевич серед учасників хору. Справжнє суцвіття талантів!

Та недовго працював цей чудовий гурток. Незабаром його діяльність було припинено у зв’язку з розпорядженням царського уряду, в якому, зокрема, заборонялося влаштовувати вистави українською мовою. І хоч перестали існувати аматорські гуртки, хоч розривалося творче спілкування митців, не можна було ніякими указами та розпорядженнями викорчувати багатовікові мистецькі надбання народу. Не можна було припинити і творчості українських письменників, музикантів, живописців, акторів…

Усі ці роки Ніщинський активно працює, виявляючи глибокий інтерес до народного епосу, музичного і поетичного фольклору. Його увагу привертає пісня про Байду — народного героя, мужню, відважну і дотепну людину. Ніщинський зробив перекладення цієї пісні для чотириголосного хору і додав фортепіанний супровід, який нагадує гру на кобзі. Цей творчий доробок він подарував Миколі Віталійовичу Лисенку, якого щиро шапував…

З того часу спої літературні твори Ніщинський почав підписувати псевдонімом Байда. А літературна діяльність його продовжувалася. Переклад древньо-грецької трагедії Софокла «Антігона» — одна з найсерйозніших робіт. А який благородний його труд — переклад поеми «Слово о полку Ігоревім» на грецьку мову!