І знову доля милосердно обдаровує Естрельїту новим сердечним випробуванням – зустріччю з юним королем Іспанії Альфонсо ХІІІ, а отже – поновленням зародженої в дитинстві дружби та нестримним пориванням відкритися одне одному своїми почуттями, які переповнювали їхні серця. Та деспотична правителька Іспанії, мати короля Альфонсо ХІІІ донья Марія-Крістіна, дізнавшись про їхню дружбу і кохання, звеліла Естрельїті або вступити до монастиря кармеліток (і цим навіки замурувати себе на повне відчуження від світу), або назавжди покинути дорогу її серцю Іспанію. Дядечко Еугеніо, обурений цим зухвалим ультиматумом тиранки-австріячки, радить небозі полишити батьківщину з власної волі. На знак протесту дон Еугеніо також разом із Естрельїтою покидає Іспанію.
Далі Париж, поривання бути серед тих, хто живе зі своєї праці, прийняття найскромнішого зі своїх наймень – Кармен Фернандес, переїзд до Неаполя – поближче до Помпеїв, до середовища археологів, художників, письменників, відновлення знайомства, яке відбулося ще в Петербурзі, з винятково популярним маестро співу («Мікельанджело співу» – так називала Італія свого улюбленця) Маттіа Баттістіні.
Нагадав славетний Баттістіні про їхню зустріч у Петербурзі, про своє захоплення її голосом і подивування тим, що Естрельїта не пішла тоді на оперну сцену, а обрала сцену драматичного театру. Пам’ятав співак і те, що колись йому сказала Естрельїта, вивчаючи партитуру опери «Ернані». А тоді юна іспанка призналася, що їй подобається співати «для себе», витворюючи в своїй уяві зовсім інші образи, ніж ті, які «живуть» в опері.
«І тоді я сказав вам, – продовжував згадувати Маттіа Баттістіні, – що ви маєте всі дані, щоб стати письменницею. Що це – ваш поклик, дарма що обдаровані ви всім, щоб стати славною співачкою чи драматичною артисткою. Але ви – більше за це, бо ви самі автор, який може творити живі образи, а не тільки “втілювати” створені іншими. Отже, нині повторюю вам це. І коли досягнете своєї мети, згадайте, що був це співак Баттістіні, який перший вказав вам ваш шлях! Сцена – молох, який вип’є сили, душу, кров… І кине у забуття свою офіру. Письменництво ж дає тривале життя…» 13 13 Королева Наталена . Шляхами і стежками життя. – С. 7. Див. також с. 244 цього видання.
.
Уявила тоді Естрельїта себе перською казкаркою, яка мандрує містами і селами, долаючи уявою історичні часи й земні простори, пряде барвисту пряжу своїх думок, фантазій та мрій, переплітає з подіями, які пережила сама, і повними пригорщами сипле людям радість і втіху, оповідаючи про велике щастя свободи, закликаючи до волі, до вільного власного життя. І їй в ту мить здавалося, що в її душі задзвеніли чарівні маврські струни, що в неї вселився дух праматері роду Ляцерда, прапрабабусі Хадиджі, походженням із маврів.
Та ще багато драматичних подій доведеться пережити Кармен Фернандес, поки вона почне творити образним словом художній світ, народжений її багатою уявою.
Знову Париж, зустріч із легендарною Джейн Гаддінг, яка її запросила знову грати на драматичній сцені, пророкуючи їй щасливу долю «блискучої зорі» на театральному небосхилі, але Кармен замірилася реалізувати свій талант на оперній сцені. Водночас вона хоче продовжувати розпочаті «медицинські студії», вабить її пропозиція давнього приятеля її батька, вченого-астронома Каміля Фламмаріона, розпочати працю на літературному полі. Що ж, Кармен Фернандес під опікою і завдяки порадам свого старшого приятеля Фламмаріона починає співпрацювати з журналами. Робить переклади, пише фейлетони, невеличкі статті та готує книжку новел, навіяних враженнями від розкопок у Помпеях.
Імовірно, як стверджує Орест Зілинський, її літературна біографія розпочалася з публікації у французькому журналі «La Croix» 14 14 Зілинський Орест . На далеких шляхах історії / Королева Наталена. Сон тіні. – Bratislava: Slovenske pedagogicke nakladatel’stvo, 1966. – C. 285.
, коли Наталені-Кармен було лише шістнадцять років. Начебто тоді вона переклала з української французькою мовою якийсь давній твір чи документ отців-василіян, прибравши для цієї публікації відповідний псевдонім Брат Іван (Frève Jean) 15 15 Росоха Степан . Передмова / Королева Наталена. Леґенди старокиївські. – Прага: Пробоєм, 1943. – С. 6.
.
В «Автобіографії» Наталена Королева стверджує: «Писати почала я давно, а перестала – з двадцять років тому. Писала спочатку у французькій пресі. Якусь мою працю видано було навіть по-московському (“О мотиве плетенки в армянской орнаментике”). І думала я працювати у французькій літературі, до чого мене намовляли приятелі мого батька: Анатоль Франс і Каміль Фламаріон, астроном. З української мови колись – не згадаю року, бо дуже давно – зробила була я переклад на французьку, бо ніхто тоді не міг перечитати, що то за мова» 16 16 Королева Наталена . Автобіографія / Королева Наталена. Без коріння. Во дні они. Quid est Veritas? – Дрогобич: Відродження, 2007. – С. 42.
.
Читать дальше