Володимир Жаботинський - П’ятеро

З вірша В. Жаботинського «Piazza di Spagna» («Площа Іспанії»), зі збірки «Вірші. Переклади – плагіати – своє», що був виданий у Парижі 1931 року.

«Monna Vanna» (1902) – п’єса Моріса Метерлінка.

Лазар Осипович Кармен (Корнман, 1876–1920) – письменник і журналіст, співробітник В. Жаботинського по газеті «Одесские новости».

Микола Миколайович Фігнер (1857–1918) – співак (тенор), антрепренер, вокальний педагог, брат Віри Миколаївни Фігнер (1852–1942) – відомої революціонерки, терористки-народоволки, пізніше есерки.

«Les Huguenots» (1836) – опера німецького композитора Джакомо Майєрбера (1791–1864).

На «Процесі 14-ти» 1884 року Віра Фігнер біла засуджена Петербурзьким військово-окружним судом до страти, що була пізніше змінена на довічну каторгу. Вона провела 20 років в одиночному ув’язнені у Шліссельбурзькій фортеці – політичній каторжній тюрмі на Оріховому острові у витоку ріки Неви.

Зюлейка – популярне ім’я для героїні східної і псевдосхідної любовної лірики.

Ланжерон – приморська частина (берег і пляж) міста Одеси в районі колишньої дачі А. Ф. Ланжерона (1763–1831), у 1815–1820 рр. – одеського градоначальника.

Фонтани (Малий, Середній і Великий) – приморські курортні (дачні) райони Одеси. Свою назву отримали в той час, коли ще не було збудовано водогін, і місто користувалося водою з підґрунтових мінеральних джерел – «фонтанів».

Пересип – район Одеси, що на піщано-черепашниковій косі, яка відділяє одеські лимани (Хаджибеївський і Куяльницький) від Чорного моря.

Дюківський сад – парк у районі Молдаванки, закладений 1810 року градоначальником Одеси Дюком (герцогом) де Рішельє.

Менша з моїх турбот ( фр .).

Правити казну – тинятися в парку чи по морському берегу, замість бути в казенному місті.

Цілком безпечно ( фр .).

Трамонтан (від італ . tramontane). У Причорномор’ї і Приазов’ї – північний вітер.

Дубок – найбільш поширене на Чорному та Азовському морях вітрильне дерев’яне судно прибережного плавання.

Від власного імені Феофан ( розм .) Простак, недалекий, нерозторопний, тупа людина.

Андросівський мол – один з молів одеського порту, побудований 1842 року, названий за іменем його будівельника – підрядника Андросова.

Сорт кавуна.

Правила поведінки за столом.

Бублик семітаті – так в Одесі називали бублики з кунжутом (походження слова, найімовірніше, турецьке).

Так і виглядає ( нім .)

Одеське Літературно-артистичне товариство (1897–1904), з 1899 року розміщувалося на Ланжеронівській, 2, у колишньому палаці князя Гагаріна (нині Літературний музей). В. Жаботинський активно брав участь у роботі «Литературки».

Дюк (герцог) Еммануїл Осипович де Рішельє (Armand Emmanuel du Plessis de Richelieu, 1766–1822) – перший одеський градоначальник (1802–1814) і генерал-губернатор Новоросійського краю, згодом прем’єр-міністр Франції.

Хосе де Рібас (José de Ribas, 1751–1800) – адмірал, засновник Одеси і одеського порту, перший міський голова (1794–1796).

Михайло Семенович Воронцов (1782–1856) – граф, новоросійський генерал-губернатор (1823–1844), сприяв господарському розвитку і будівництву Одеси.

Перистиль (перістіліум) – відкритий простір, зазвичай, двір, сад або площа, оточений із чотирьох боків критою колонадою.

«Die versunkene Glocke» (1896) – п’єса німецького драматурга Герхарта Гауптмана (1862–1946).

Героїня однойменного оповідання «Мальва» (1897) Максима Горького.

Кіфа Мокійович – гоголівський персонаж» («Мертві душі», т. 1, гл. 11), ім’я загальне для малоосвіченої людини, що віддається до безглуздих, порожніх, дозвільних міркувань.

Учитель ( ідиш ).

Напівдіва ( фр .).

Хлібник – купець, що займається хліботоргівлею.

Людвіг Берні (1786–1837) – німецький публіцист і письменник єврейського походження, поборник емансипації євреїв.

Адельберт фон Шамиссо (1781–1838) – німецький письменник, поет і натураліст. Ніколаус Ленау (1802–1850) – австрійський поет-романтик.