Наталена Королева - Сторінка з книги

Чому ж це все можливе й досі? І чи переможе колись поважна й совісна медична наука своїх темних, неосвічених «конкурентів», більшість яких очевидно спекулює й живиться шахрайством?

Безсторонньо говорючи, мабуть, ні. Певніше за все, що доки істнуватиме людство, спритнішим чародіям та знахорям не забракне клієнтелі. Бо причини цього полягають, перше, в недосконалости медичної науки. Не зважаючи на всі надзвичайні досягнення за які лишень останні три десятки років, коли наука довідалась про такі таємниці живого життя, як ендокринні залози [7] Ендокринними залозами звуть часом незвичайно дрібні й тому до недавнього часу невідомі медицині утвори (орґани), що вилучають з себе переважно вельми сильні соки, котрі порядкують життям чи то окремих (великих) орґанів тіла, чи й життям всього організму («Ж[иття] і З[нання]», 1928–1929, ч. 4). , про вітаміни [8] Вітамінами називають фактично й досі ще невідомі матерії, присутність котрих доведено в ріжних річах, що ми споживаємо (напр[иклад], у маслах баклажанах, цитринах, в лушпайках рижу тощо). Доведено, що жива тварина не може бути дужою, коли не споживає річей, що мають в собі вітаміни. Про це довідалися також дуже недавно. , про трансплянтацію (пересаджування) цілих, складної будови знарядів (орґанів) з тварини на людину (наприклад, орґани малпи – людям), все-таки і в природі взагалі, і в природі живих творів ще й нині є стільки таємниць, про які й найосвіченіші люди нині не мають найменшої уяви. З того повстає повна неможливість безпомилкового пізнання кожної немочі й безпомилкового лікування того чи іншого випадку захорування. Не говоримо вже про те, що при кожній майже немочі не завжди є можливість урахувати всі стороні обставини, котрі можуть вплинути несприятливо на її перебіг або про те, що на деякі недуги медицина не знає жадного ліку певного, як, наприклад, захорування на рака або пістряк, також і на сухоти, почасти – на цукрівку чи певні форми шкіряних екзем, дарма, що всі названі хороби дуже поширені, часто трапляються й багатьом людям приносять тяжкі страждання, а то приводять і до смерти. Друга причина, що дає підстави для істнування знахорства, лежить у самій натурі людській: не здібність до суґґестії, тобто віра в те, що інші хотять тобі навіяти, або віра в те, що сама людина собі вимислить, часто без жадної підстави (так звана автосуґґестія). Отож через це, коли лікування лікарське не дає швидкого полекшення, коли хорий перебував уже в багатьох лікарів та по багатьох лічницях, – він навіть при великій освічености, пристає на все, що тільки хоч трохи може давати йому сподіванку на полекшення. На сході я здибала високоосвічену европейку, котра мала два докторати, а тим часом проти певної хороби вживала такого «амулету», як ладанка з тигрячим зубом. Зовсім недавно в середній Европі я чула про одного професора з медичного факультету, котрий для вилікування хронічної екземи ризикнув удатися до селянської сліпої (!) чарівниці. І що найдивовижніше в цім останнім випадку – таки й справді після бабиних ліків та екзема у професора проминула!.. Отже, виходить, що в світі замре знахорство лише тоді, коли всамперед медицина буде всезнаючою…

Як відомо, чарівниці та знахорки часто користаються як ліком ріжними заговорами. Наші етноґрафічні збірники повні такого, дуже цікавого народнього матеріялу. Здебільшого ці заговори уявляють з себе якийсь варіянт христіянської молитви, а часом просто наївну пародію на молитву.

«Святий Авраам на землі орав, Мати Божа поливала, нам на ліки давала»… – типовий приклад таких сучасних заговорів, а їх тисячі. Іноді ці заговори уявляють собою цілком дурну, беззмістовну балаканину, низку слів, як от: «Раба-раба-жаба» і т. д. І коли заговори першого взірця для багатьох, хто їх чує, зрозумілі як відгуки реліґійних переконань знахорки та її клієнтів, то заговори другого взірця часто викликають у декого нерозуміння, як могла така нісенітниця повстати й утриматися в передаванні від покоління до покоління. Тим часом багато заговорів зовсім не місцевого походження: їх занесено з інших земель, в інших мовах зложених і не тільки не зрозумілих самим знахорям, але й перекручених ними недокладною передачею. Деякі з заговорів, без сумніву, мають дуже поважний вік, що сягає, може, й за тисячі літ у глибинь віків. Наприклад, у староєгипетських папірусах (тобто щонайменше 3000 років перед нами) істнує такий заговір, який цілком легко може товаришувати з заговорами нинішніх наших знахорок: