Наталена Королева - Силует

Магомет-Гасан неймовірно захопився поезією Абул-Касима. А що східній можновладець у свойому захопленні не знав меж, на поета дощем полилися великі ласки. Магомет-Гасан подарував Абул-Касимові казкову палату побіч із власною, що мало чим була ліпша за поетову. Надав йому назву – «фірдусі», тобто – «райський», дав право вільного входу до своїх багатих збірок та книгозбірень, дозволив навіть заходити до скарбниць.

Тепер уже всі суперники тихенько сичали, що легше доступитися до володаря землі, ніж до того новооб’явленого «райського птаха». І це була дійсна правда. Бо Магомет-Гасан особливим розпорядком заборонив перешкоджати Абул-Касимові в його праці, й нерідко сам володар, прийшовши в хвилині поетові праці, чекав терпляче або, й не дочекавшись, сумирно вертався до свойого палацу, щоб прийти до поета вдруге.

Коли ж поет кінчав новий розділ, при володаревому дворі впроваджували пишні свята. Абул-Касим читав свої вірші в супроводі музик. Та крім усього, йому призначено й чималу винагороду: за кожну тисячу двовіршів (улюблена форма перського віршування) йому обіцяли по тисячі золотих дукатів.

І ось це золото стало причиною несподіваних прикростей для Фірдусі та мало не викликало війни з сусідами.

Фірдусі не був ласий на гроші, але мав почуття власної гідності. Маючи забезпечений прожиток, не схотів він приняти володаревого золота, лише зажадав, щоб замісць винагороди для нього в його рідному краю поставили греблю на річці, що часто розливалась далеко-широко й робила великі шкоди його землякам. Магомет-Гасан радо на це пристав і що далі, то все більше переймався любов’ю та пошаною до «райського» поета, що його слава лунала далеко й поза рідною землею. Та що більше зростала поетова слава, то більше зростала ненависть до нього його ворогів. Знайшли вони дорогу спершу до великого везира [18] Везир, арабське слово, – назва вищих урядовців у магометанських країнах; великий везир – найвищий урядовець. , а той вибрав слушну хвилину й «поміг» Фірдусі в Магомета-Гасана.

Везир знав, що ніякі сплітки, ніякі «найправдивіші» наклепи не похитнуть любови володаря до поета, тим то й підійшов до його з иншого кінця. Коли, мовляв, «райський» поет гребує володаревою ласкою й відкидає золоті нагороди, то це тільки на користь державі, що сама потребує золота. А що володар свого слова не візьме назад, то можна дати Фірдусі рівновартість у сріблі, за яке так само він може будувати свої химерні греблі. Добре бо знав везир вдачу поета, що й сам до дрібниць дотримував свого слова, й від инших вимагав того самого. А володар, не помітивши гачка, пристав на «мудрі» доводи свого міністра і звелів післати першу частину нагороди Абул-Касимові в такій кількости срібла, яку може витягти на собі могутній слон. Абул-Касим сидів саме в лазні. Коли його повідомили про прислане срібло, він так обурився крутійством володаря, що звелів слугам із лазні поділити прислане срібло між собою, а султанові звелів переказати, що він узагалі не потребує нагороди за свою працю. А в серці його палала образа. Він написав гострий в’їдливий вірш на Магомета-Гасана, переодягся в скромну одежу ченця-дервіша, покинув усі статки-маєтки й подався в мандри, наказавши свій вірш передати султанові за 20 день.

Ясна річ, Магомет-Гасан вислухав на цей раз без насолоди твір Фірдусі й казав його за всяку ціну піймати. Та Фірдоусі був уже в Мазандерані, країні, що належала до иншого володаря й була не лише багата, сильна і славна, але була й під опікою джінів, тобто духів, ворожих людству. Отож коли б Мазандеран не був «країною джінів», Магомет-Гасан без довгих міркувань вислав би був на неї своє військо. Та, видко, Абул-Касимові не дуже було приманливе життя в Мазандерані, хоч і оспівав він цей край у чудовій пісні, відомій під назвою «Пісні мазандеранського джіна». Тим то поет швидко покинув Мазандеран і подався до Баґдаду.

Баґдадський каліф (володар) Кадер-Білах приняв славного співця з великою пошаною. Тут Фірдусі написав кілька своїх поезій, а між ними і славнозвісну поему – «Юсуф та Зюлейка», що є історією Йосипа Прекрасного та Путифарки, званої в корані [19] Коран, арабське слово, – свята книга магометанів, вона містить у собі науку Магомета. Зюлейкою. Та довго всидіти в гостинному Баґдаді Абул-Касим не міг. Султан Магомет довідався про місце його пробування й вимагав від Кадер-Білаха віддати йому «ворога», а якщо ні – загрожував війною. Магомет-Гасан був дужчий за Кадер-Білаха, та для останнього було б безчестям «видати», тобто зрадити свого гостя. Тому Фірдусі, щоб не наражати каліфа на небезпеку, помандрував далі.