Леся Українка - Кращі твори (збірник)

Кассандра А що, коли Кассандра переможе?

Чим виправдить Гелен свою неправду?

Гелен Прилюдно скаже: «Се сам Ономай

себе згубив, бо замість гекатомби

саму обіцянку дав Аполлону».

Собі ж він скаже: «Зброя поломилась,

але ми іншу знайдем. Все ж почесніш

при зброї гинуть, ніж голоруч».

Кассандра Чому ж ти й сам не йшов у бій сьогодні,

не з патерицею, – з мечем і списом?

Гелен Бо меч і спис мала для мене зброя,

бо людські душі – от моє знаряддя,

крилате слово – от моя стріла,

люд проти люду – от мій поєдинок!

Усім тим правлю я, фрігійський розум.

Ся діадема, сяя патериця –

то знаки влади над всіма царями.

Я рівного собі не маю тут

з-поміж усіх владарів і героїв.

Ти тільки рівна, може, навіть вища,

і ми боротись будем до загину.

Кассандра Ох, я сама не знаю, чи хотіла б,

чи ні тебе перемогти сьогодні!

Ненависний мені той шлюб, мов смерть,

я так його боюсь, як згуби Трої.

Гелен Либонь, у тебе не фрігійський розум.

Чи ти не чула, як боги часами

своїх обранців хмарою вкривають?

У мене є тайник під олтарем, –

як станеш ти з тим Ономаєм поруч,

приносячи богам весільну жертву,

від жертви піде дим, сірчана хмара,

а як розійдеться – замість Кассандри

порожнє місце буде. Розумієш?

Кассандра Се стид і ганьба – радити таке!

Чи се, по-твоєму, «почесний» вихід?

Гелен Зате корисний і безпечний, сестро.

Кассандра Вже краще б я себе мечем убила!

Гелен І тим роздратувала б Ономая,

а слово все-таки своє зламала б.

І некорисно, й непочесно, сестро.

(Дивиться з усміхом на неї.)

Ми не однакові, а все ж ми рівні,

як не в ділах, то все ж хоч у думках.

Поліксена ( входить )

Цар Ономай убитий, а лідійці

урозтіч кинулись. Ой горе, горе!

Гелен Радій, Кассандро, ти перемогла!

Кассандра ( віщим голосом )

Не я, а Мойра. Я її знаряддя.

Тонкий фрігійський розум і гнучкий,

його зігнула Мойра і зломила,

її правиця і важка, й тверда,

вона кує з народів зброю світу,

а я і ти – ми тільки цвяхи в зброї.

Не перецінюймо себе, Гелене.

Андромаха ( вбігає й несамовито кидається до Кассандри )

Ти, люта згубо, всіх нас загубила!

Кассандра ( спокійно показує на Гелена )

Питай його, чом він не врятував.

Ми віщуни обоє – значить, рівні.

(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти.)

Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама.

Ясний ранок, майдан залитий сонцем.

Велика юрба люду троянського то входить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось, насторожившись. З царського двору виходить Гелен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою посрібленою патерицею в руці: іде урочистою гієратичною походою.

Голоси в народі

Гелен іде! Дорогу прозорливцю!

Гелен ( зіходить на храмовий перистиль і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову велично-віщим голосом )

Батьки, брати й синове! рідна Троє!

Боги з Олімпу зглянулись на сльози,

на гекатомби, на благання наші, –

без зброї подолали ворогів.

Зевс еллінам поклав у серце звагу

по добрій волі залишити Трою.

Підіть за браму – зник ахейський табор,

лиш кінь один стоїть на таборищі, –

богам троянським в дар дали ахейці

того коня. Він з дерева, не пишний

і не коштовний військовий дарунок,

та він дорожчий нам від срібла-злота,

від мармуру й каміння дорогого.

Дарунок згоди ліпший над здобуток,

що на війні ціною крові взято.

Ахейці відплили від нас по волі

своїх і всіх богів, а дар лишили

на знак пошани й згоди. Честь ахейцям!

Люди Ахейцям честь!

Голос Кассандри ( з храму )

За кров, за смерть, за сльози!

Деїфоб ( обертаючись до дверей храмових )

Мовчи, Кассандро!

Гелен ( до троянців )

Вам, троянські мужі,

я раджу дар той повезти у храм

і край Палладіона там поставить,

Кассандра ( з’являється на дверях з чорною патерицею і простяга її, немов загороджуючи вхід )

Я не пускаю в храм.

Гелен ( одбиває її патерицю своєю )

Вступись, Кассандро!

Кассандра ( знов загороджує )

Мені належить влада не пускати.

Чоловіки не сміють наближатись

до постаті Паллади. Я сторожа

Палладіона. Ти вступись, Гелене,