Леся Українка - Кращі твори (збірник)

Кассандра На лихо взяв би!

Я не люблю тебе.

Ономай Полюбиш!

Кассандра Ні, ніколи

не полюблю того, хто так підступно

скористав з нашої недолі.

Ономай Хто так славно

твій край відрятував?

Кассандра Не квапся, царю,

то ще лежить у Зевса на колінах.

Ономай А якби стало так?

Кассандра Я оборонцю

хвалу і дяку склала б,

але за себе я б його кляла,

так як тепер клену, даючи слово.

Ономай Я бачу, ти, царівно, мудра!

«Хвала і дяка» – от і вся заплата.

Та се я дам якому злидареві

від свого столу м’яса, то й почую

хвали і дяки досить.

Кассандра Чи ти бачив,

як оборонця визволені славлять?

Ономай Не раз, не два! Скажу тобі, царівно,

що переможця і не так ще славлять

подолані. Я й те і друге знаю –

ціна обом однакова, бо все то

безсилля силу славить. Але силу

віддати за таке – збожеволіти!

Я не безумний. Голову нести,

губити військо, щоб «хвалу і дяку»

сказав хтось по-троянськи? Я се дома

почую по-лідійськи від жіноцтва,

як військо приведу назад без бою.

Мовчання.

Так що ж, царівно?

(Налагоджується йти.)

Кассандра мовчить, але, видимо, бореться з собою. Ономай бариться, завваживши се.

Деїфоб ( увіходить. Завваживши нерішучі постави обох, проникливо і грізно дивиться на Кассандру. )

Згода, сестро?

Кассандра Згода!

Ономай По щирості?

Кассандра Як голову нести,

губити військо ти готов за теє,

щоб я сказала: «Сі уста твої,

ся постать, сії очі», – добре, згода.

Коли твій люд готов своїх жінок

лишити вдовами, аби цареві

здобути наречену – добре, згода.

По щирості кажу!

Ономай Чудна у тебе,

Кассандро, щирість. Ну, та годі

змагатися словами, час іти,

щоб заслужити ділом надгороду.

Кассандра Які діла, така і надгорода!

Прощай же, Ономаю!

Ономай Будь здорова.

Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.

Поліксена ( вбігає )

Кассандро, пробі, що ти наробила?

Кассандра Я мусила , сестрице, дати слово.

Поліксена Так ти дала? Так, значить, то неправда?

Кассандра ( холодно )

Ти, Поліксено, чиниш, мов безумна;

не знаєш, за що і кориш і хвалиш.

Поліксена Хвалю за те, що ти вволила волю

і батька, й брата, і всії родини.

Кассандра То, значить, і твою?

Поліксена Та що ж, сестричко,

видима смерть страшна.

Кассандра А для рятунку

не варто жалувать, хоч і сестри?

Поліксена Але ж тобі там буде добре, люба,

царицею у Лідії багатій,

її ж недарма золотою звуть.

Кассандра На золото Кассандра не жадібна,

і з неї досить однії обручки.

(Дивиться на Долонову обручку на своїй правиці.)

Поліксена ( пестить її )

Сестриченько, я знаю, як се тяжко

забути милого, та нащо ж мертвим

щось інше, крім волосся, сліз і жертви?

Долонові ти справиш гекатомбу,

як богові, бо Лідія багатша

від Трої, там царицею ти будеш.

Кассандра За нелюбом?

Поліксена Та що робити, сестро?

Чи то ж багато є таких, що йдуть

по волі й по любові? Се вже доля

така жіноча слухати не серця,

а волі рідних – добре ще, як рідних,

а то ж не раз і переможець гордий

примусить бранку за дружину стати.

Он Деїфобова Антея йшла

за нього по неволі, а протеє

тепер вона йому дружина вірна

і дітям ніжна мати.

Кассандра Поліксено,

а якби знов посватали тебе

після Пеліда за якого-небудь?

Поліксена Та що ж… я знаю, другого не буде

такого, як Пелід, але ж мені

довіку дівувати не годиться,

і я пішла б, якби хто був до пари,

як не дружину, то діток любила б,

як не кохання, то хоч господарність,

покірливість і вірність принесла б

дружині в посаг.

Кассандра А якби не мала

нічого, крім ненависті й прокльонів,

то що б ти принесла своїй «дружині»?

Поліксена Яка ти знов страшна, як се говориш!

Кассандро, признавайся, значить, правда,

що ти його кляла і віщувала

йому й лідійцям згубу?

Кассандра Відки знаєш?

Поліксена ( трошки збентежена )

Мої рабині під вікном були,

сушили вовну, чули ненароком

розмову вашу. І не знаю, як

твої слова передались лідійцям.

Ти чула гомін? То гукало військо

лідійське: «Царю, ми не йдем на згубу,

Кассандра закляла! Ми йдем додому!

Хай гине Троя, як їй те судилось!»

І вже три лави подались додому.

Кассандра ( мимохіть )

Хвала богам!

Поліксена Кассандро! безсоромна!

Кассандра Але ж вони б загинули всі марне,

бо се ж їх смерть – заручини мої!